Судова практика
Військовослужбовець, що перебуває на військовій службі та має вислугу понад 20 років, має право на забезпечення житлом
4 березня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 636/1514/19 залишив без задоволення касаційну скаргу на рішення судів, якими задоволено позов військовослужбовця про надання жилого приміщення для постійного проживання.
Військовослужбовець, який мав вислугу понад 20 років, брав безпосередню участь в антитерористичній операції та є учасником бойових дій, звернувся до суду із позовом до квартирно-експлуатаційного відділу про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення сім`ї постійним житлом.
Позивач разом зі своєю родиною проживає у житлове приміщенні, наданому 2009 р. житлово-побутовою комісією військової частини як службову житлову площу на підставі ордера. Наказом командира військової частини було надано згоду, згідно з наказом Міноборони України від 31 липня 2018 р. № 380, на зняття статусу «службове» з житлового приміщення.
Позивач звернувся до квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ) із заявою щодо виключення житлового приміщення з числа службових, однак отримав відмову, обґрунтовану тим, що виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком, а оскільки позивач має вислугу проходження військової служби менше 25 років, підстав для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових немає.
Рішенням міського суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено з тих мотивів, що позивачем дотримано всіх умов, визначених Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 р. № 380, а внаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло.
У касаційній скарзі КЕВ зазначив, що якщо буде подано клопотання про виключення квартири з числа службового житла без дотримання черговості, будуть порушені норми чинного законодавства, зокрема Порядку та Інструкції, до того ж буде порушене переважне право на житло інших військовослужбовців, які знаходяться в першочерговій черзі перед позивачем та проходять військову службу. Чинним законодавством не визначено правових норм, які зобов`язують підприємства, організації, яким належить службовий фонд, змінювати статус квартири у разі наявності у працівника відповідного трудового стажу. Подання клопотання про виключення житла з числа службового не є обов`язком КЕВ, а є правом, яке установа може реалізувати, якщо відпала потреба в його використанні як службового.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.
Статтею 125 ЖК УРСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, мав на момент звернення до суду вислугу на військовій службі 20 років 3 місяці 19 діб, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій, перебуває на квартирному обліку та першочерговій (УБД (АТО)), а отже, має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Підготував Леонід Лазебний
