Мертві душі. Звільнені судді проходять кваліфікаційне оцінювання

До судової реформи суддя проходив призначення на посаду в два етапи. Вперше — строком на 5 років суддів призначав Президент, а потім суддя мав знову отримати рекомендацію у Вищій кваліфкомісії суддів, далі Вища рада юстиції вносила подання у Верховну Раду про призначення судді пожиттєво.

Тепер суддів одразу призначають пожиттєво, але ті, хто був призначений за старим законом, мають пройти схожу процедуру. І якщо Вища рада правосуддя відмовляє у внесенні відповідного подання, то це означає лише одне — по закінченню терміну 5-річного призначення суддя має бути звільнений із посади. Але не завжди. Виявляється, деякі судді навіть після відмови ВРП їх призначати залишаються на посаді та продовжують отримувати зарплатню із наших з вами кишень. При цьому йдеться навіть не про середньостатистичних суддів, а про одіозних суддів Майдану.

Це, скажімо, суддя Печерського районного суду Віктор Кицюк. У березні 2015 року Верховна Рада гучно надала право на затримання суддів Печерського суду, що причетні до переслідувань активістів Майдану. Серед них був і Віктор Кицюк, якого звинувачують у переслідуванні учасників поїздки до Межигіря у грудні 2013 року, шляхом винесення неправосудних рішень про позбавлення невинних водіїв прав керування транспортними засобами.

Прокуратура вже два роки як завершила розслідування і з 2016 року Віктор Кицюк систематично сидить на лаві підсудних у Шевченківському суді Києва. Справа там рухається дуже повільно, але то інша історія. При тому Вища рада правосуддя відмовилася звільняти Віктора Кицюка за справи Майдану. Але рівно рік тому, 5 вересня 2017 року, ВРП розглядала питання про призначення Кицюка безстроково. Тоді Автомайдан, інші громадські організації та потерпілі від рішень цього судді прийшли у ВРП вимагати його звільнення. Тоді це спрацювало. ВРП відмовила судді у продовженні його повноважень. Це означає, що одіозний суддя має бути негайно звільнений. Здавалось би — перемога. Але виявляється, що через рік після того, як Віктор Кицюк мав би бути звільненим, він досі обіймає посаду судді та справно отримує заробітну плату. А оскільки він не може здійснювати правосуддя, то отримує гроші просто за те, що ходить на роботу (якщо реально ходить).

У відповідь на наш запит голова Печерського суду підтвердив: Віктор Кицюк до цих пір не звільнений. Ба більше — очільник суду пан Козлов навіть не знає, хто має звільнити суддю Кицюка. І в цьому головний парадокс, адже наказ на звільнення має написати саме голова суду.

Цікаво й те, що донедавна прізвище Віктора Кицюка було також у списку суддів, які мають проходити первинне кваліфікаційне оцінювання. Тобто Вища кваліфікаційна комісія збиралася оцінювати суддю, який вже рік немає права більше вважатися суддею. І не просто збиралася, а навіть надала йому можливість складати іспити та проходити психологічне тестування. Лише після того, як Автомайдан офіційно звернувся до ВККСУ за роз’ясненням причин марнування бюджетних коштів та дорогоцінного часу членів комісії на особу, яка не є суддею, оцінювання Кицюка припинили.

Ви здивуєтеся, але Кицюк не єдиний не суддя, якого ВККСУ вирішила оцінити. Є ще суддя Уманського райсуду Черкаської області Юрій Мельничук. І він також суддя-п’ятирічка, принаймні був ним. Ще 26 червня 2018 року Вища рада правосуддя відмовила в подані Президентові про його призначення безстроково. Причиною відмови стало декілька серйозних звинувачень на адресу судді.

За результатами аудиту Державною судовою адміністрацією України суду, який очолює Ю. Мельничук, за 2014-2016 рр. встановлені сотні фактів втручання в автоматизовану систему діловодства Уманського міськрайонного суду та підроблення документів. За цим фактом (втручання в автоматизовану систему) ДСАУ звернулася до Генеральної прокуратури з вимогою відкрити кримінальне провадження. Ще одне кримінальне провадження щодо судді Мельничука було відкрито через звинувачення в побитті співробітниці суду, втім пізніше його закрили.

Виявляється, відсутність подання про призначення Юрія Мельничука суддею не перешкоджає йому продовжувати вважатися служителем Феміди, отримувати зарплату та проходити оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів. Відтак, 15 серпня 2018 року він з’явився та був допущений для складання іспиту. А отже, в подальшому на нього чекатиме також проходження тестів та співбесід.

Як можна сприймати такі факти? Чи це халатність Вищої кваліфкомісії суддів, яка після фактичного звільнення суддів не володіє відповідною інформацією, чи вказані судді просто намагаються «вирішити» питання після їхнього повернення в суддівські лави, а ВККСУ таким чином допомагає їм? Нагадаю, що кожна година часу членів ВККСУ коштує дуже дорого для нас із вами, адже офіційна заробітна плата кожного з них, яка платиться з держбюджету — майже 250 тисяч грн на місяць. І коли члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів починають оцінювати суддів, які вже такими не є і давно мали б бути звільнені, а не проходити оцінювання, — вони витрачають не лише свій час, а й кошти платників податків.

Катерина Бутко,
активістка ВГО «Автомайдан», координатор проекту PROSUD

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути