Судова практика
Положення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору можуть бути застосовані не лише до позивача, а й до відповідача – фізичної особи
17 січня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 352/1118/22 задовольнив касаційну скаргу відповідача, якому було відмовлено у звільненні від сплати судового збору.
Акціонерне товариство звернулося до суду з позовом до особи, в якому просило стягнути з неї на свою користь заборгованість за послугу з розподілу природного газу.
Рішенням районного суду позов задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій також просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на те, що він є багатодітним батьком. Окрім того, зазначав, що його сім’я має статус малозабезпеченої та отримує соціальні виплати від держави.
Ухвалою апеляційного суду у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху з наданням строку, а саме десяти днів для усунення недоліків апеляційної скарги – надання доказів на підтвердження сплати судового збору.
Апеляційний суд зазначив, що статус члена малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї може бути підставою для звільнення від сплати судового збору тільки у випадку, якщо особа є позивачем у справі. У цій справі особа має процесуальний статус відповідача, а тому не є суб’єктом, на якого поширюється дія пп. «г» п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Надалі ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику, оскільки ним не надано доказів на підтвердження сплати судового збору.
Розглянувши касаційну скаргу відповідача, Верховний Суд вказав, що відмова особі у звільненні від сплати судового збору за подання апеляційної скарги виключно з тієї підстави, що вона є відповідачем у цій справі, без дослідження доказів, наданих нею на підтвердження неможливості сплати судового збору, завдає шкоди самій суті права відповідача на доступ до суду і така відмова фактично позбавила його права на справедливий суд.
При цьому немає жодного розумного пояснення, чому фізична особа – відповідач, оскаржуючи судові рішення в апеляційному або касаційному порядку, не може бути звільнена від сплати судового збору за умови, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу відповідача – фізичної особи за попередній календарний рік, у той час як позивач за таких самих умов може бути звільнений від сплати судового збору як при поданні позовної заяви, так і при подальшому оскарженні судових рішень в апеляційному та касаційному порядку.
За наведених вище обставин відповідач, з огляду на свій майновий стан, буде поставлений у завідомо нерівне відносно позивача становище. Відповідач фактично буде позбавлений права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Разом із тим, як Конституція України, так і ЦПК України закріплюють принцип рівності сторін, зокрема і в контексті необхідності врахування майнового становища як позивача, так і відповідача.
Незастосування до фізичної особи положень п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» з тих підстав, що така особа є відповідачем, може порушити право особи на справедливий суд (ст. 6 Конвенції). Зазначене також не відповідає ряду конституційних засад та основних засад цивільного процесу: принципам рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційне оскарження судового рішення (п. 1, 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України); рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках (ст. 6, 17 ЦПК України).
Отже, положення п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до відповідача – фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.
Подібні за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 р. у справі № 906/308/20.
Тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував, справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
