Судова практика
Податковий орган не може заявляти кредиторські вимоги щодо сплати орендної плати за договором оренди землі, укладеним боржником з органом місцевого самоврядування
04.06.2024 Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду у справі № 921/110/23 залишив без задоволення касаційну скаргу податкового органу.
Ухвалою господарського суду було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства та введено процедуру розпорядження майном.
Податковий орган подав заяву про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 8 037 702,74 грн, у тому числі 6 114 592,68 грн заборгованості з орендної плати за землю.
Ухвалою господарського суду податковий орган визнано конкурсним кредитором у справі про банкрутство Товариства з грошовими вимогами на суму 1 923 128,06 грн. Грошові вимоги в розмірі 6 114 592,68 грн суд відхилив.
У своїй касаційній скарзі податковий орган наполягав, що плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, який належить до загальнодержавних податків і зборів та може справлятися у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою та справляння якого здійснюється відповідно до положень розділу XIII ПК України.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення КГС ВС звернув увагу на те, що кредитор, подаючи до господарського суду відповідну заяву з вимогами до боржника, самостійно визначає розмір таких вимог та підтверджує їх відповідними документами, при цьому до обов’язків суду при розгляді відповідних заяв входить саме перевірка їх обґрунтованості та наявності документів, що підтверджують відповідні вимоги.
КГС ВС зазначив, що орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків унесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України (ст. 1, 12 Закону України «Про оренду землі»).
Читайте також: Розірвання договору оренди землі з підстав нецільового використання
Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно з приписами пп. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (пп. 269.1.1.1) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (пп. 269.1.1.2). Натомість за пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Отже, законодавцем визначено, що плата за землю може справлятися як у формі земельного податку, так і у формі орендної плати. При цьому одночасне стягнення такої плати і як земельного податку, і як орендної плати зазначеною нормою закону не передбачено.
Читайте також: Розірвання договору оренди землі сільгосппризначення юридичною особою – тільки за рішенням загальних зборів
Відповідно до ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути менш ніж три відсотки нормативної грошової оцінки. Отже, орендна плата – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі, ч. 1 ст. 13, ст.15 та 21 Закону України «Про оренду землі», абз. 1 п. 289.1 ст. 289 ПКУ.
Тому обов’язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися, змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням. Якщо орендар земельної ділянки не сплачує орендної плати, то згідно зі ст. 24 Закону України «Про оренду землі» місцева рада як орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Однак вимоги податкового органу на суму 6 114 592,68 грн заявлені саме як основний платіж з орендної плати з юридичних осіб, тоді як податковий орган не є стороною договорів оренди та не є власником земельної ділянки.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX