Судова практика
Суд та інші органи не мають права перебирати на себе обов’язки перекладача, користуватися його правами й нести відповідальність
24 липня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 521/15479/21 задовольнив частково касаційну скаргу захисника, який посилався на порушення права засудженого на захист.
Вироком районного суду особу засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України.
Апеляційним судом вирок змінено в частині вирішення цивільного позову та речових доказів.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що засуджений є громадянином Республіки Азербайджан, українською мовою не володіє та не розмовляє, а відповідно до вимог ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється українською мовою. Проте під час досудового розслідування та в суді першої інстанції перекладача надано не було, процесуальні документи на азербайджанську чи російську мову перекладені не були.
Верховний Суд вказав, що за правилами ст. 29 КПК України кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою право користуватись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження у перекладі на їх рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб.
Згідно п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН зазначив, що право на допомогу перекладача стосується як усних виступів, так і документальних матеріалів кримінального провадження. Ці гарантії надані з метою реалізації права на справедливий суд.
Перекладу підлягають не всі документи кримінального провадження, а тільки основні, що дають можливість обвинуваченому бути ознайомленим з порушеною проти нього справою та мати можливість викласти суду свою версію подій.
Дотримання вказаних приписів забезпечує належну реалізацію права підозрюваного, обвинуваченого на захист. Проте під час кримінального провадження вказаних вимог закону дотримано не було.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, засуджений є уродженцем м. санкт-петербурга рф та громадянином Республіки Азербайджан, українською мовою не володіє.
На досудовому слідстві від нього було отримано заяву про відмову від послуг перекладача на азербайджанську мову, оскільки він розуміє російську мову.
Із технічних носіїв інформації, на яких зафіксовано судові засідання в місцевому суді вбачається, що засуджений не розуміє українську мову та дає показання виключно російською мовою. Зазначення головуючим по справі, що в разі нерозуміння засудженим обставин справи переклад буде виконаний суддею, Верховний Суд порушенням права на захист, що виразилось у незабезпеченні обвинуваченому права на перекладача.
Крім того, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях, суд та інші органи не мають права перебирати на себе обов’язки перекладача, користуватися його правами та нести відповідальність.
Як слідує з матеріалів провадження суд апеляційної інстанції забезпечив обвинуваченого перекладачем з української мови на російську, задовольнив його клопотання про надання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення з перекладачем. Водночас, у матеріалах провадження відсутні дані про ознайомлення обвинуваченого із вказаними матеріалами.
Разом з цим, під час апеляційного розгляду прокурор підтримав доводи апеляційної скарги захисника в частині порушення права на захист обвинуваченого через незабезпечення перекладача у кримінальному провадженні та на підставі цього просив скасувати оскаржуваний вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, що підтверджується журналом судового засідання та технічним носієм інформації, на якому зафіксовано судове засідання.
З наведеного слідує, що в місцевому суді обвинувачений не був забезпечений перекладачем відповідно до положень ст. 29 КПК України.
Зазначене, на думку колегії суддів ВС, є порушенням гарантованого державою та встановленого у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий суд, зокрема права підозрюваного, обвинуваченого на захист, однією із складових якого є право користуватись рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною мовою та одержувати безоплатну допомогу перекладача.
За змістом ч. 1 ст. 412 КПК України порушення права на захист є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судових рішень.
Отже, Верховний Суд вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
