В Україні
Концепція реформування правничої освіти. Чи остання?..
Кілька днів тому було оприлюднено Концепцію проекту закону України про вищу юридичну освіту та первинний доступ до правничої професії. Це – ґрунтовний документ, доволі послідовний і конструктивний. Та чи буде він останнім у цій реформі?
Справа в тому, що змін у цій сфері ми зачекалися. Вища юридична освіта, як підкреслюється і в згаданому документі, набуває надзвичайно важливого значення, оскільки Конституцією України вона визнана необхідною кваліфікаційною вимогою доступу до ключових посад у сфері правосуддя, зокрема судді, прокурора, адвоката, нотаріуса. Також передбачено, що члени ВРП належать до правничої професії, наявність вищої юридичної освіти для якої є обов’язковою. На нормативному рівні наявність вищої юридичної освіти передбачена як кваліфікаційна вимога й для зайняття керівних посад в органах державної влади, органах забезпечення правопорядку, зокрема в Національній поліції, Національному антикорупційному бюро, Державному бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки та інших, які за своїм характером пов’язані з правозастосовною діяльністю.
Читайте також: Суд та інші органи не мають права перебирати на себе обов’язки перекладача, користуватися його правами й нести відповідальність
Водночас будемо відвертими, ЮВУ розповідає вже про кільканадцятий подібний документ (чинний варіант викладений на сайті ЮВУ). І з кожним наступним зразком його контент не стає більш амбітними або таким, про який кажуть, те саме, що нам потрібно. Хоча автори останньої концепції досить ретельно описали стан та існуючі проблеми юросвіти, виклали навіть деякі пропозиції щодо їх вирішення та навели окремі механізми реалізації концептуальних положень. Та після ознайомлення з контентом, виникає низка запитнь, на які важко відповісти, спираючись на цей документ. На думку фахівців поза межами концепції залишилася ціла низка важливих питань, частина з яких є фундаментальними, зокрема: в чому полягає зміст поняття правничої професії та її окремих видів, чи є необхідною уніфікація вимог для допуску до різних видів правничих професій, яким чином можливо забезпечити якість правничої освіти, якою є роль правничих шкіл у забезпеченні освіти, яка перспектива вдосконалення ЄДКІ, який не може функціонувати як наспіх підготовлені й не зовсім валідні тести, яким має бути статус рішень спеціалізованої інституції (рекомендаційні, загальнообов’язкові тощо)? Не знайшов я відповіді і на питання: яким чином необхідно змінити спроможність ЗНО/НМТ для забезпечення відбору вступників, здатних опановувати правничий фах, щодо існування окремої спеціальності «Міжнародне право», що зберігається в Україні та ще декількох державах пострадянського простору тощо.
І що найгірше, як про це вірно зазначає Д. Азаров, у концепції не знайшлося місця питанням удосконалення правової освіти, зокрема її змісту, структури, напрямів тощо. А без цього всі організаційні, формальні та косметичні зміни не дозволять реалізувати задекларовану авторами мету – здатність здобувачів освіти «виконувати функції із застосування та тлумачення норм права, ґрунтуючись на принципах верховенства права та примату прав людини та основоположних свобод». Дивує і твердження, що впровадження проекту, на думку його авторів, не потребує збільшення бюджетних витрат. Постає адекватне питання: як без інвестицій в освіту можна її кардинально вдосконалити, зокрема, створити умови для проведення належним чином навчальної практики, наблизити студентів до реалізації завдань, які стоять перед суддями, адвокатами, прокурорами, нотаріусами, слідчими та правозахисниками? Наразі ж студенти переважно займаються практикою в судах, органах прокуратури й практично не опановують навички роботи нотаріусів, держвиконавців, юрконсультантів тощо.
Як на мене, чинна Концепція успадкувала обговорювані положення про наскрізну правничу магістратуру, де є відмова від «заочки» та заборона на підготовку юристів у військових навчальних закладах та закладах зі специфічними умовами навчання. Разом із тим, хоча в правничих колах звучать і схвальні оцінки документа, водночас наша критична оцінка має працювати на користь загальної справи радикального покращення вищої юридичної освіти в Україні.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
