Судова практика
Перш ніж звертатися з позовом до забудовника про знесення будівництва, слід позиватися до відповідного органу державної влади з вимогами про зобов’язання забудовника провести перебудову
23 липня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 359/1365/22 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яка наполягала на знесенні житлового будинку.
Власниця земельної ділянки звернулася до суду з позовом до власниці сусідньої земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення житлового будинку.
Позовну заяву обґрунтовувала тим, що будинок розташований на межі земельної ділянки позивачки всупереч вимогам п. 6.1.41 ДБН Б.2.2.12:2019 «Планування та забудова території» в частині незабезпечення відстані для догляду за будівлею і здійснення її поточного ремонту не менше 1,0 метра. Крім того, стіна цього самочинно збудованого будинку перебуває в аварійному стані та створює загрозу для життя та здоров’я позивачки.
Рішенням міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що недотримання відстані 1 метр до межі сусідньої земельної ділянки не є істотним порушенням будівельних норм, не порушує право позивачки на користування її земельною ділянкою. Знесення житлового будинку буде невиправданим втручанням держави у право відповідачки на мирне володіння її майном. Можливим способом захисту у спірних правовідносинах може бути зобов’язання відповідачки укріпити стіну будинку, а не знесення його в цілому.
У касаційній скарзі позивачка зазначала, що висновки судів попередніх інстанцій щодо можливості перебудови та неможливість постановлення рішення про знесення об’єкту самочинного будівництва не відповідає обставинам справи, вимогам ч. 7 ст. 376 ЦК України.
Верховний Суд нагадав, що у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 р. у справі № 822/2149/18 та від 10 квітня 2020 р. у справі № 344/4319/16-а зроблено висновки про те, що «…правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об’єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов’язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов’язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва».
Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проекту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з’ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 р. у справі № 725/5630/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 р. у справі № 442/4338/17.
Знесення самочинного об’єкта нерухомості відповідно до ст. 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об’єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови (див. також рішення від 21 квітня 2016 р. у справі «Іванова і Черкезов проти Болгарії» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга № 46577/15)).
Законність знесення самочинного будівництва має бути оцінена на предмет пропорційності такого втручання.
Судами попередніх інстанцій установлено порушення відповідачкою при будівництві спірної будівлі норм ДБН щодо збереження відстані від стіни будівлі до межі земельної ділянки позивачки.
Водночас, суд першої інстанції встановив, що таке розташування житлового будинку не перешкоджає позивачці користуватися земельною ділянкою, а саме: обробляти її, доглядати за зеленими насадженнями та використовувати земельну ділянку іншим способом за цільовим призначенням.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходив з того, що встановлені висновками експертів обставини щодо здійснення відповідачем будівництва з порушенням вимог законодавства не є достатньою підставою для задоволення вимог позивачки про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання п. 1 ч. 7 ст. 376 ЦК України.
Тому Верховний Суд вирішив, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
