ККД «антикорупційної інфраструктури»

Пройшло не так багато часу, як я завершив проведення Аналізу стану досудового розслідування та судового розгляду кримінальних корупційних правопорушень за 2023 рік та проінформував суспільство про його результати, але резонанс теми боротьби з корупцією, незважаючи навіть на складну ситуацію на фронті, не згас ні в суспільстві, ні в устах наших так званих «партнерів» і союзників.

Олексій Баганець заступник Генерального прокурора (2000–2002, 2005–2006, 2014–2015 рр.), заступник голови Союзу юристів України, почесний президент Асоціації слідчих України, віце-президент Світового конгресу українських юристів, адвокат, кандидат юридичних наук, заслужений юрист України, стрілець Тероборони м. Києва

Найбільше з цього приводу мене здивував не Держсекретар США Ентоні Блінкен, який прямо заявив про те, що в Україні «процвітає» корупція, яка впливає негативно на спроможність нашої держави захищатися від агресора, а керівниця антикорупційного комітету Верховної Ради, котра теж визнала проблеми в діяльності НАБУ, до створення якого й вихваляння протягом усього часу його існування здобутків у боротьбі с корупцією, але, лише не дивуйтесь, знову запропонувала продовжити «реформи» цього органу, надати йому додаткових механізмів забезпечення «незалежності» і «самостійності» тощо.

Читайте також: Корупціонерів не допускатимуть до управління індустріальними парками

Не менше здивувала мене й посол США в Україні Бріджит Брінк, яка теж погодилася з негативною оцінкою стану боротьби з корупцією в Україні, наче створена під керівництвом її держави й нав’язана ними так звана «антикорупційна інфраструктура» проіснувала 1 місяць чи два, а не майже 10 років.

При тому ні слова названі «борці з корупцією» не сказали про реальні причини незадовільної роботи в Україні з протидії цьому злу, не визнали, наприклад, неправильними запропоновані ними методики й бачення такої діяльності, які саме вони нам і нав’язали. Я вже не дивуюся, шановні друзі, такій їх поведінці і продовжую стверджувати, що так звані «партнери» й не прагнули допомогти нам викорінити цю «хворобу» в нашому суспільстві, бо переслідували власні національні інтереси, боюся навіть озвучувати це як версію, але скажу: допомогти нашим ворогам і недругам ослабити Україну, не допустити, щоб ми вистояли в боротьбі з агресором, з яким наша країна веде війну впродовж 10 років, а якщо проаналізувати минуле, то століттями підряд! Зокрема, названі мною крайні двоє осіб: що народна депутатка проамериканської орієнтації, яких у нас в народі чомусь називають «соросятами», що й послиня нашого нинішнього союзника США, знаючи досконало всю майже десятирічну історію створення й існування так званих «антикорупційних» органів правопорядку, прокуратури і суду, в тому числі й те, скільки за їх участі чи під їх контролем було проведено в Україні всіляких масових заходів з антикорупційними гаслами, різного роду форумів, зокрема й міжнародних, промовчали і про те, чому не реагували на об’єктивні та критичні зауваження на адресу антикорупційних органів непідконтрольних їм експертів та фахівців з багаторічним досвідом, тобто своїх опонентів, як це практикується в країнах справжньої демократії, бо останніх на такі зібрання вони ніколи не запрошували.

Виходить, їм не потрібна правда на тему бездіяльності в боротьбі з корупцією в Україні. На жаль, підтверджують це, як мінімум, два факти, які, наприклад, були пов’язані з участю моєї, вибачте, скромної персони. Так, десь місяць тому до Києва приїздив ледь не єврокомісар з питань боротьби з корупцією, якому один з учасників організованого ними чергового заходу порекомендував запросити і мене для участі в обговоренні цих наболілих у суспільстві питань, які стосувалися боротьби з корупцією в Україні. Спочатку, дійсно, як мені здалося, була велика зацікавленість в моїй участі, але десь через годину мені культурно відмовили в такому запрошенні, пославшись на їхній обмежений час.

Читайте також: Більш м’яке покарання для корупціонерів, які уклали угоду про визнання винуватості

Ще через якийсь час мою кандидатуру експертами було запропоновано на отримання гранту для щорічної підготовки об’єктивного аналізу стану протидії корупції в нашій державі, тим більше, що за минулий рік такий аналіз був мною вже підготовлений. Результатів розгляду вказаної пропозиції до цього часу також немає і я впевнений, що й не буде. Не чув я з уст названих мною вище функціонерів й обґрунтованих закидів з цього приводу на адресу інших органів правопорядку, які нехай і меншою мірою, але теж повинні займатися виявленням і розслідуванням корупційних злочинів: і ДБР, і Нацполіції, і навіть новоствореного БЕБ. Та й узагалі, скажіть, будь ласка, хто із їх керівників хоча б раз прозвітував на сесії Верховної Ради про загальні результати боротьби з корупцією та пояснив причини цих недоліків? Ніхто. Або інше – хто з керівників органів правопорядку та обох нині діючих у нас прокуратур поніс хоча б якесь покарання за явні «провали»?

Розчароване суспільство

Тому українське суспільство вже настільки розчароване, що в останні роки ніхто й не дивується, що в тому ж НАБУ за весь час існування цього бюро так і не було проведено жодного, так званого, «міжнародного аудиту», який повинен був проводитися у відповідності до вимог закону щорічно (!). При цьому, знову наголошую, – теж іноземними громадянами, які не знають ні нашої мови, ні нашого законодавства, ні нашої методики виявлення й документування таких складних у доказуванні злочинів, але головне, як на цьому й наполягали наші «партнери», вони не були підпорядковані не тільки українській владі, а й нашому суспільству. До речі, я, як і багато інших експертів, вже не дивуюся заявам згаданої очільниці антикорупційного комітету ВРУ, котра нещодавно безапеляційно заявила, що в жодному разі не можна зменшувати фінансування підконтрольним іноземним державам «антикорупційним органам», хоча «заморозити» соціальні виплати нашим і без того бідуючим українцям із незахищених верств населення не тільки можна, але й потрібно.

Саме тому сьогодні претензії треба пред’являти з цього приводу не тільки найвищому керівництву нашої держави (а фактично в нас вся влада перебуває в руках двох осіб: Президента України Володимира Зеленського та керівника його Офісу Андрія Єрмака), а й нашим так званим «партнерам», які нав’язали нам і фактично створили НАБУ, САП, ВАКС і НАЗК, укомплектували їх перевірені виключно ними ж «доброчесними» і «висококваліфікованими» кадрами та постійно протягом всього їх існування керували ними.

Так, погоджуюсь, є серйозні питання з цього приводу і до Генерального прокурора, котрий, як і його попередники, як мінімум, протягом останніх 5-ти років не провів жодної (!) координаційної наради керівників органів правопорядку нашої держави, які повинні займатися боротьбою з корупцією, хоча закон надає йому таке право. Бо якби в нас був «на своєму місці» саме професійний Генеральний прокурор, а не випадкові люди, як це мало місце протягом останніх 10 років, то питання боротьби з корупцією було б настільки актуальним, як і ведення війни з нашим одвічним ворогом, бо стан правопорядку та боротьби зі злочинністю, а тим більше корупцією, прямо пропорційно впливають на рівень національної безпеки та на обороноздатність нашої держави, особливо в такий складний період ведення кровопролитної війни. А, вибачте за такий вислів, «просторікування» після інформації НАБУ про, начебто, викриття заступника одного з обласних прокурорів у вимаганні чи отриманні неправомірної вигоди, про те, що так званий, Офіс Генерального прокурора «наполегливо реалізує курс на очищення системи від корупції та запобігання таким випадкам» сприймається суспільством як знущання над виконанням своїх службових обов’язків нинішнім очільником органів прокуратури. Хоча, я теж не виключаю, що Андрій Євгенович просто помилково вважає, що він очолює не органи прокуратури, а лише свій власний так званий Офіс.

Читайте також: Державну антикорупційну програму актуалізовано відповідно до воєнних умов

Тому маю велике прохання до глави нашої держави Володимира Олександровича Зеленського та, якщо, звичайно, це їх хвилює, заслухати негайно звіти, як Генерального прокурора, так і керівників органів правопорядку про реальний стан боротьби з корупцією в державі, про їх конкретні, а не міфічні, результати цієї роботи, з’ясувати в них основні причини відсутності здобутків на цьому напрямку діяльності держави, за що їх критикують наші так звані «партнери». Якщо в офісі глави держави аргументовано спростують ці претензії, то раджу проінформувати про здійснені заходи як США та ЄС, так і наше суспільство. А ось якщо цього не вдасться реалізувати, то негайно потрібно доручити розробити саме Генеральному прокурору і керівникам органів правопорядку, в тому числі антикорупційним, спільний дієвий План заходів, а не той, який подає фактично нині недієздатний Кабінет Міністрів (у цьому, думаю, вже всі переконалися), на посилення боротьби з корупцією, особливо у вищих ешелонах влади. Одночасно з цим слід негайно провести своєчасну заміну кадрів у керівництві органів правопорядку та прокуратури, які не здатні забезпечити належну протидію корупції, бо це в кінцевому підсумку перешкодить нам не тільки в здобутті перемоги над окупантами (рано чи пізно союзники припинять надавати нам військову та фінансову допомогу, треба бути до цього готовими), а й завадить нашому вступу до Європейського Союзу, без допомоги якого ми не зможемо швидко відновитися після закінчення війни.

І насамкінець. Мені не хочеться вірити в слова одного зі «слуг народу» з числа нинішніх народних обранців про те, що сьогодні в нашого Президента, начебто, немає часу боротися з корупцією, бо йому, мовляв, спочатку потрібно думати про перемогу у війні, а вже потім він візьметься за вирішення даної проблеми. Це не помилкова позиція, вона, просто катастрофічна для нашої держави, якій саме корупція, особливо у вищих ешелонах влади, й перешкоджає сьогодні, в тому числі чинити опір окупантам, підриває до нас довіру не тільки з боку наших співвітчизників, а й наших союзників, тим більше з числа не зовсім надійних.

Слава Україні! Слава ЗСУ!

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути