Думка експерта
Постанови ЄСПЛ: загальний стан їх виконання Україною
Напередодні щоквартального засідання Комітету міністрів Ради Європи, на якому планується обговорити питання контролю за виконанням постанов ЄСПЛ, Рада Європи опублікувала дані про те, хто з країн, що входять, не виконав найбільшу кількість рішень ЄСПЛ (далі — також Суд). І, як не прикро, Україна стала одним з антилідерів цього рейтингу. З 1 394 постанов Суду повністю виконано і закрито 253, тобто менше 20% (дані на 22.06.2018 р., останній на даний момент звіт Комітету міністрів РЄ про виконання рішень ЄСПЛ ).
Також було оприлюднено перелік найбільш важливих постанов та груп постанов, в яких Суд встановив порушення Конвенції з прав людини та основоположних свобод в Україні та/або протоколів до неї, виконання котрих Україною досі не завершено й перебуває під посиленим наглядом Комітету міністрів. До цього переліку належать: постанови у справах групи Каверзіна (23893/03), в яких Суд встановив катування та/або жорстоке поводження з боку поліції, а також відсутність ефективного розслідування скарг; постанови у справах групи Хайло (39964/02 +), де було встановлено відсутність ефективного розслідування злочинів і нездатність контролюючих органів забезпечити ефективний контроль за проведенням розслідувань; постанова у справі Федорченко та Лозенко (387/03), в якій Суд встановив невиконання ефективних розслідувань щодо передбачуваних убивств громадян України ромської національності та можливих причинних зв’язків між расистським ставленням і вчиненням злочинів; постанова у справі Шевченко (32478/02), де Суд встановив невиконання ефективного розслідування смертності під час військової служби; постанови у справах групи Ігнатова (40583/15) — встановлено незаконне затримання та/або тривале тримання під вартою й відсутність права на відшкодування щодо цього порушення; постанови у справах груп Невмержицького (54825/00 +), Мельніка (72286/01 +), Яковенко (15825/06 +), в яких ЄСПЛ встановив погані матеріальні умови тримання та перевезення, відсутність адекватного медичного лікування в досудовому ув’язненні у в’язниці чи в поліцейських установах; постанови у справах групи Карабета (38906/07) — встановлено наявність тортур, що накладаються спеціальними тюремними силами на затриманих осіб у в’язниці з мінімальною безпекою для придушення протестного руху; постанови у справах Луценко (6492/11) і Тимошенко (49872/11), де було встановлено зловживання владою у вигляді призначення тримання під вартою з політичних причин під слідством у ході кримінального судочинства; постанови у справах групи Салова (65518/01) — встановлено втручання виконавчої і законодавчої влади в судові справи, що очікують розгляду; постанова у справі Волкова (21722/11), де Суд встановив недостатність системи судової дисципліни; постанова у справі Агрокомплексу (23465/03), в якій встановлено недостатній захист незалежності суддів від втручань їхніх начальників; постанови у справах групи Балицького (12793/03+) — встановлено порушення права затриманого мовчати та не свідчити проти себе, права на присутність адвоката під час допитів; постанови у справах групи Яременко (32092/02+) — виявлено катування поліцією під час тримання під вартою й використання зізнань, отриманих шляхом примусу, під час слідства; постанови у справах групи Світлани Науменко (41984/98+), в яких Судом встановлено надмірний строк цивільного судочинства та відсутність ефективних засобів правового захисту щодо цього порушення; постанови у справах групи Мерит (66561/01+) — встановлено надмірний строк кримінального судочинства та відсутність ефективних засобів правового захисту щодо цього порушення; пілотна постанова у справі Юрія Іванова (40450/04), постанови у справах групи Жовнер (56848/00+), постанова у справі Бурмич та інших (46852/13), в яких Судом констатовано велику структурну проблему невиконання або затримки виконання національних судових рішень, в основному висунутих проти держави та проти державних підприємств, а також відсутність ефективних засобів правового захисту в цьому відношенні; постанова у справі Веренцова (20372/11) — встановлено відсутність чіткого та передбачуваного законодавства щодо організації мирних зібрань; постанова у справі Швидкої (17888/12), де констатовано непропорційне використання адміністративних арештів за вираз свободи слова; постанова у справі Веніаміна Тимошенко та інших (48408/12), в якій Суд виявив незаконну заборону на страйк внаслідок відсутності чіткого та передбачуваного законодавства; постанови у справах групи Найдьон (16474/03+), справі Іващенко (760/03) — виявлено відмову органів влади надавати затриманим копії документів із матеріалів справи; постанова у справі Салахова та Іслямова (28005/08), в якій Судом виявлено нездатність влади дотримуватися тимчасових заходів, зазначених у правилі 39 Суду, для надання медичної допомоги; постанова у справі East/West Alliance Limited (19336/04), де встановлено довільні та незаконні дії, вчинені, зокрема, податковими органами, що призвели до вилучення декількох літальних апаратів компанії, які згодом були продані або пошкоджені так, що вони були непридатними для використання; постанова у справі Коваля та інших (22409/05), в якій Суд встановив незаконне захоплення майна поліцією і відсутність ефективного розслідування даного порушення; постанова у справі Кебе та інших (12552/12) — встановлено відсутність ефективного засобу правового захисту з автоматичним призупиненням дії рішення про відмову у в’їзді для оскарження шукачем притулку даного рішення (навіть якщо в країні походження існують ризики поводження, що суперечить статті 3 Конвенції з прав людини і основоположних свобод).
Коментувати сказане вище, думаю, не варто, навіть совісно, бо держава просто ігнорує, вже скільки років, свої обов’язки.
Джерело: Юридичний вісник України
You must be logged in to post a comment Login