Судова практика
Застосування судом апеляційної інстанції спеціальної конфіскації не є тим «іншим випадком», передбаченим ч. 1 ст. 421 КПК, що погіршує становище обвинуваченого
16 вересня 2024 р. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 183/4229/23 задовольнила частково касаційну скаргу прокурора, який просив застосувати спеціальну конфіскацію.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 2 ст. 289 КК.
У касаційній скарзі прокурор просив на підставі ст. 96-1, 96-2 КК конфіскувати у власність держави грошові кошти у сумі 2 700 гривень, отримані внаслідок продажу засудженим викраденого автомобіля.
Вважав, що через незастосування судами першої та апеляційної інстанцій спеціальної конфіскації було допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У зв’язку з наявністю різних правових позиції щодо застосування ст. 96-1, 96-2 КК при вирішенні питання про те, чи погіршує становище особи застосування апеляційним судом спеціальної конфіскації, з метою забезпечення єдиної правозастосовчої практики та формування висновку щодо застосування норм права, Об’єднана палата вказала, що за своєю правовою природою спеціальна конфіскація належить до інших заходів кримінально-правового характеру (розд. XIV «Інші заходи кримінально-правового характеру» Загальної частини КК).
У рішенні № 1-р/2022 від 30 червня 2022 р. у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 96-1, 96-2 Кримінального кодексу України (щодо спеціальної конфіскації) Конституційний Суд України визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), ст. 96-1, 96-2 КК, при цьому, серед іншого вказав, що спеціальна конфіскація не є видом кримінального покарання, тому її застосування, зокрема, примусове безоплатне вилучення майна у недобросовісної третьої особи, на підставі судового рішення (вирок, ухвала), не є притягненням до кримінальної відповідальності.
Читайте також: Неможливо застосувати спеціальну конфіскацію до автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя
Таким чином, спеціальна конфіскація не є кримінальним покаранням, її застосування не тягне за собою збільшення обсягу обвинувачення та не свідчить про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, тому рішення про застосування спеціальної конфіскації судом апеляційної інстанції приймається у формі ухвали згідно приписів ч. 1 ст. 418 КПК.
Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги прокурора про наявність підстав для застосування на підставі ст. 96-1, 96-2 КК спеціальної конфіскації грошових коштів у сумі 2 700 грн, однак дійшов висновку про додержання судом першої інстанції положень ст. 100 КПК щодо належного вирішення питання вказаних речових доказів та залишив вирок суду без змін.
Таким чином, суди попередніх інстанцій не застосували закон, що підлягає застосуванню, а саме положень ст. 96-1, 96-2 КК, що свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та є підставою для зміни оскаржуваних судових рішень, оскільки зазначене не погіршує становище засудженого.
Об’єднана палата вказала, що застосування згідно з положеннями ст. 96-1, 96-2 КК судом апеляційної інстанції спеціальної конфіскації не є тим «іншим випадком», передбаченим ч. 1 ст. 421 КПК, що погіршує становище обвинуваченого. Відповідно до ст. 408, 420 та 421 КПК рішення апеляційного суду, яким застосовується спеціальна конфіскація, постановляється у формі ухвали.
Отже, Об’єднана палата вирок міськрайонного суду та ухвалу апеляційного суду змінила, на підставі ст. 96-1 КК конфіскувала в дохід держави 2 700 гривень.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
