Судова практика
Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці є закінченим складом злочину з початку ведення самовільного будівництва
9 вересня 2024 р. Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 353/999/23 задовольнила касаційну скаргу прокурора, який вважав самовільне зайняття земельної ділянки і будівництво на ній певної споруди триваючим кримінальним правопорушенням.
Фігурант обвинувачувався у тому, що він у вересні 2019 р. самовільно захопив земельну ділянку та збудував на ній капітальну споруду автомобільного гаража, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, клопотання обвинуваченого задоволено, останнього звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, закрито.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, є триваючим злочином.
Читайте також: Проблеми кваліфікації самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва у практиці Верховного Суду
Верховний Суд вказав, що об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, полягає у самовільному будівництві будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, що полягає у веденні на такій ділянці без належного дозволу будівельних робіт, виконанні монтажних робіт по спорудженню певних будівель, споруд тощо.
З початку ведення самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, є закінченим і з цього часу особа безперервно перебуває в злочинному стані до моменту припинення або переривання кримінального правопорушення.
За таких обставин, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, є триваючим злочином, а тому днем початку перебігу строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення є день його фактичного припинення або переривання.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, відповідно до ст. 12 КК, є нетяжким злочином.
Строк давності за вчинення нетяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК складає три роки.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що днем вчинення інкримінованого фігуранту кримінального правопорушення є вересень 2019 р. і більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено. Перебіг строку давності не зупинявся та не переривався, фігурант не ухилявся від досудового розслідування та суду і не вчинив нового кримінального правопорушення. З дня вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, пройшло більше трьох років і наявні підстави, передбачені ст. 49 КК, для звільнення фігуранта від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
Проте судом першої інстанції не враховано, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, є триваючим злочином, а також не враховано і конкретні обставини кримінального провадження.
Тобто станом на 18 липня 2023 р. фігурант перебував у злочинному стані і закінчене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 197-1 КК, тривало.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення фігуранта від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК без врахування всіх вказаних обставин Верховний Суд визнав передчасними.
Апеляційний суд зазначив, що після самовільного заволодіння земельною ділянкою подальше невиконання обвинуваченим обов’язку повернути її власнику, як цього вимагає земельне законодавство, не охоплюється складом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК, і з точки зору кваліфікації за цією нормою не має значення скільки часу воно тривало, та дійшов до висновку про відсутність правових підстав вважати самовільне зайняття земельної ділянки і будівництво на ній певної споруди триваючим злочином.
Проте такі висновки апеляційного суду Верховний Суд також визнав неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а отже ухвали районного та апеляційного судів скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
