Думка експерта
I’ll be back – I’m back, або Друге «сходження» Дональда Трампа
Дональд Трамп офіційно переїде до Білого дому в якості 47-го Президента США лише після своєї інавгурації 20 січня 2025 року. Та у зв’язку з тим, що офіційний підрахунок голосів виборців проведений і практично всі світові лідери вже привітали його з перемогою, можна висловити своє бачення даної події. При цьому слід зазначити, що передвиборча компанія, сам процес виборів, усі післявиборчі події, які тривають, їх загальна складність та певна сумбурність демонструють, що все це відбувається зовсім непросто. Свої міркування з цього приводу висловлює наш постійний автор, доктор юридичних наук, доктор теології, професор, член-кореспондент НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України Євген СТРЕЛЬЦОВ.
Prof. Dr. of Law, Dr. of Theol. Yevgen Streltsov. I’ll Be Back – I’m Back, or the Second «Ascent» of Donald Trump. Legal Herald of Ukraine. National legal weekly, 2024, No. 46–47 (1530-1531), November 16–30, 2024.
ABSTRACT. The article is dedicated to the 47th President of the United States Donald Trump. The publication is focused on the qualities, their productive set, which today characterize Trump’s personality. With all the fairly constant set of such characteristics, a comparison is made of the personal qualities that are more characteristic of him during these elections and those that were manifested during the 2016 elections, when he became the 45th President of the United States (Yevgen Streltsov. «Donald Trump’s Victory, or «Short Medical Courses» for the Establishment»). It is emphasized that self-affirmation, setting ambitious goals and the ability to achieve them in difficult conditions, which Donald Trump demonstrates, characterize the high effectiveness of his personality and can serve as a real example of productive social realization.
«Пазли» перемоги
Перемога Дональда Трампа (Donald John Trump) у виборах 47-го Президента Сполучених Штатів Америки (США) має велике значення, як ми розуміємо, не лише для США, тому практично всі коментарі політичних лідерів, державних чиновників, представників громадських організацій, усіх (!) ЗМІ зосереджені на цій темі. Так, велика кількість «відгуків» на цю подію сприймається з розумінням, але певна критичність в їх оцінці, особливо у професійному середовищі, є необхідною. Багато з таких публікацій мають суто інформаційний характер, включаючи його зріст та вагу; достатньо часто така інформація сконцентрована на, буцімто, зовнішньо значних, але насправді не суттєвих фактах; низка публікацій копіюють одна одну; нерідко в гонитві за сенсаційністю в публікаціях подається на перший погляд вагома інформація, яка опісля виявляється недостовірною. Не слід виключати й те, що певні публікації можуть мати й характер зондажу, тобто використовуються для первісної перевірки на широкій або більш спеціальній аудиторії певних ідей та думок для використання (чи невикористання) їх у майбутньому, зокрема в перемовинах, під час прийняття відповідних рішень, розробки заходів на перспективу тощо.
Читайте також: Лондонський «мегасуд»
На мою думку, в цій, кажучи в загальному плані, значній перемозі, яка дійсно має всесвітнє «відображення», потрібно, поруч з загальною інформацією, виділити більш вагомі, принципові положення, які по суті знаходилися в основі перемоги. Їх немало, і всі вони тою чи іншою мірою виступили необхідними «пазлами» в загальному вирішенні такої складної «головоломки». Але основним, на мою думку, по суті центральним положенням усіх цих подій виступає сам Дональд Трамп, його особисті якості. Прошу зрозуміти правильно: йдеться не про ідеалізацію чи «обожнювання» пана Трампа. Принаймні, в мене особисто таких спонукань взагалі не існує. Важливе інше, а саме розуміння того, що йому, як і кожній людині, властива сукупність різних якостей, їх «комбінація», а в кожної особи вона має свою «індивідуальність», що є природним та цікавим для оцінки тієї чи іншої особистості. Саме тому в цій публікації буде зроблена спроба, з урахуванням мого певного життєвого досвіду, виділити ті риси та ознаки, які притаманні Трампу, і які, саме в такій своїй сукупності, саме в цей час, саме з урахуванням усіх обставин сформували і, я впевнений, продовжують формувати його особистість, що отримало свій вираз у перемозі в цьому дійсно неймовірно складному виборчому марафоні.
Переходячи на більш загальний рівень зазначу, що спроба психологічно оцінити сьогоднішнього Дональда Трампа дасть змогу (створить передумови) для розуміння його дійсної «дієздатності», тобто наскільки він дійсно реальний у своїх планах та діях, а наскільки його образ, створений кваліфікованими іміджмейкерами та політтехнологами, має певну «ілюзорність». Так, як ми розуміємо, присутнє і те, й те, але чого більше: особистого чи «створеного»? Безумовно, це дуже складна проблема, на висвітлення якої потрібна низка спеціальних досліджень, тому в цій публікації – це, скоріше, спроба визначити такі орієнтири.
Варто нагадати, що це вже друга моя публікація про Трампа в «Юридичному віснику України». Перша, під назвою «Перемога Дональда Трампа, або «короткі медичні курси» для істеблішменту», вийшла друком на початку 2017 року й була присвячена «тій» його перемозі, у виборах 2016 року, коли він став 45-м Президентом США (ЮВУ, № 4, 27 січня – 2 лютого 2017 р.). Та публікація вже тоді – сім років тому, коли ймовірність нинішньої публікації навіть не передбачалася, мала такий самий підхід. Вона мала дві основні складові: одна – стосовно безпосередньо перемоги Трампа; друга, на мою думку, більш важлива саме для нас, представляла собою «поради» можновладцям, у широкому значенні цього визначення, які показували завдяки чому, яким «інструментам», особистим якостям, рівню організації виборчої компанії, іншим видимим та «невидимим» обставинам, вже тоді, як ми сьогодні розуміємо, почала створюватися сьогоднішня «трампландія». Отже, саме такий напрямок у висвітленні сучасних подій у США буде збережений і в цій публікації.
Деякі подробиці цих виборів
Почну з констатації того факту, що Трамп, за результатами голосування прямих та визначених виборців, здобув перемогу, яку, до речі, багато американських ЗМІ назвали приголомшливою. Крім того, республіканська партія ( неофіційний символ партії – слон (уособлює міць), неофіційний колір – червоний), представником якої є Трамп, виграла вибори в Сенат і в Палату Представників Конгресу США. Тобто Трамп, кажучи умовно, отримав владу «над усією» Америкою. Але, поруч із відомими складнощами, ці вибори мали важливі додаткові обставини, які підкреслюють їх неординарність. Ідеться, зокрема, про зняття кандидата демократів, три безпрецедентні спроби замаху на кандидата республіканців та інші факти, які роблять нинішні президентські вибори у США, так би мовити, унікальними.
Щодо зняття своєї кандидатури з виборів, то до цього було сім таких випадків, але в зв’язку з тим, що Байден зняв свою кандидатуру 21 липня, тобто за 107 днів до виборів, це вважається найпізнішим зняттям кандидатури претендента. Найближчим до цього був Ліндон Джонсон, який зняв свою кандидатуру за 219 днів, та Гаррі Трумен – за 220 днів. Щодо спроб замаху на Трампа: одна з них була реальною, включаючи поранення Трампа, інші могли би відбутися, але всі вони вважаються реальними замахами. Ще одна обставина полягає в тому, що Трамп – це друга людина в історії США, яка виграла вибори не два терміни поспіль, а – через термін. До цього такий випадок був зафіксований понад сто років тому, коли Гровер Клівленд переміг у президентських виборах у 1890 році. Ще одна обставина, яка вже пов’язана з віком Трампа. Так, 20 січня 2025 року, після процедури інавгурації, він буде на 5 місяців старшим за Джо Байдена, коли той вступав на цю посаду чотирма роками раніше. При тому, і на цьому слід наголосити, Трамп не вважає свій вік на заваді й стверджує, що ідеально справляється з усіма когнітивними тестами та перебуває в ідеальній фізичній формі. Загалом, на мою думку, і це вже первісна спроба більш предметно охарактеризувати саме особу Трампа, вік людини напряму пов’язаний з його інтересом до життя, наявністю цілей у ньому, спрямованістю щодо їх досягнення, і саме така «сукупність» є головною для будь яких висновків стосовно практично будь якої людини. При цьому не потрібно змішувати мрії та реальні цілі. Так, кожна ціль, особливо на початкових етапах її обмірковування, має елементи мрії. Але здатність, по-перше, надавати мріям реального вигляду, а по-друге, досягати поставлених цілей визначає реальність конкретної людини. Так, багато років, спілкуючись зі студентством, я стверджую, що існують глибокі «старці» і в двадцять років, саме з причин відсутності будь яких цілей, можливо, за винятком суто побутових. А в Трампа все навпаки: саме інтерес до життя зримо проявився в його участі в цих дуже й дуже складних та насичених виборчих процесах (минулих та сьогоднішніх), і саме тому його вік – це, багато в чому, формальна ознака, яка може не впливати на продуктивність конкретної особи.
Таким Ви є сьогодні, Дональде Трампе?
(в українському викладі – Володимир Козирєв)
Отже, характеристику особистості 47-го Президента США потрібно почати з того, що Трамп, починаючи від свого народження, формально залишається однією й тією ж людиною, котра, до речі, дуже пишається своїм прізвищем, яке, в чому він впевнений, приносить йому удачу (саме тому воно надане в українському викладі). Безумовно, протягом свого життя він, як і всі ми, змінювався. Якщо аналізувати з проголошеного в цій публікації підходу, Дональд Трамп як 47-й Президент (теперішній) і Дональд Трамп як 45-й Президент (минулий) – якщо не різні, то, принаймні, неоднакові особи. 45-й Президент був успішним і самодостатнім бізнесменом, який жодного дня не працював на державній службі, на чому я спеціально наголошував у попередній публікації. І «те» його президентство, образно кажучи, можна розглядати, не зменшуючи мотиви та цілі в тій каденції, скоріше, як якийсь «каприз» успішної людини, яка звикла досягати поставленої мети. Раніше був бізнес, вірогідно, міркував він, зараз – політика. Але ціль, яку було поставлено в цьому новому напрямку життя, було досягнуто.
Читайте також: Грузії сказали – стоп!
Зараз усе по-іншому. По-перше, Трамп вже має зовсім «непростий» політико-управлінській досвід на посаді керівника провідної, без перебільшення, держави – «гегемона» в світовій ієрархії. Після виборів 2016 р., коли він переміг, подальший досвід ним був отриманий у наступних спробах перебратися на цю посаду в 2020 році. Результат, що відомо, був негативний, але досвід продовжував накопичуватися. І зараз, у цій «черзі», вибори 2024-го, які він виграв і знову став Президентом США. Під час цих виборів він також отримав великий досвід, включаючи, на більш суттєвому рівні, розуміння традицій та звичаїв у політичній сфері (які підчас зустрічі з Джо Байденом він прямо назвав суворими; явні та приховані «кордони», які в ній існують; ті спонукальні мотиви, які «рухають» людьми; існуючі варіанти, щонайменше, «сумнівної» людської поведінки та багато іншого. Якщо підсумувати увесь цей досвід позитивних та негативних подій і результатів, то можна вважати, що Трамп «перетворився» на іншу людину.
Звичайно, і це зрозуміло, він мав «свої» цілі та завдання на цих виборах, які загалом включали добробут Америки та світовий правопорядок. Водночас, мабуть, не можна виключати нехай і «приховане», але існуюче бажання довести всім, насамперед, своїм недругам що Трамп, незважаючи на поразку 2020 року, все ж продовжує бути «непереможним»!
Отже, підсумовуючи сказане вище, можна стверджувати, що Трамп сьогодні є і вдалим політиком, й успішним бізнесменом. Як видається, це різні сфери, але за великим рахунком ці дві сфери – політику і бізнес – не потрібно протиставляти: і там, і там є ціль; і там, і там повинна бути організація процесів, спрямованих на досягнення поставленої мети; і там, і там потрібна цілеспрямована людська діяльність. Проте і там, і там багато чого залежить від особистих якостей людини, яка бере участь у досягненні поставленої цілі. Але, є й принципові відмінності. Наприклад, кажучи в загальному плані, якщо бізнес має метою прибуток, то наміри, потреби клієнта задовольняються за гроші. Водночас, основна ціль у політиці (в широкому сенсі) – досягнення різного рівня заздалегідь проголошеного результату, як правило, позитивної спрямованості, для задоволення низки потреб певної людської спільноти на рівні, наприклад, району, міста, регіону, держави, регіону чи світу. Тут виконання цих заходів здійснюється суто за прописаними посадовими інструкціями та в межах встановлених окладів. Але Трамп, як можливо припустити, маючи необхідні, достатні і, мабуть, видатні людські якості, досяг вищих рубежів і в політиці, і в бізнесі, тобто незважаючи на певні «відмінності» в низці перелічених вище ознак. Така сукупність його якостей призвела навіть до того, що в минулого році, причому «задовго» до старту виборів, про нього почали знімати художній фільм «The Apprentice» («Учень»), в головній ролі Себастіан Стен, зйомки якого були завершені цього року, і який був презентований на кінофестивалі в Каннах. Тобто продюсери цього фільму розуміли, що навіть незважаючи на результати майбутніх виборів, його особа є популярною й кінострічка буде затребуваною. І він їх не підвів. Принаймні, поєднання в цій особі якостей вдалого («пропаленого») політика й успішного («тертого») бізнесмена створили «штучну» особу, яка, безумовно, має свої принципові відмінності в багатьох сферах людських проявів. Те, який він є у своїй реальній дійсності, знають ймовірно, тільки «на самому Верху», але припущення визначених характеристик Трампа дозволяє сформулювати низку питань, які можуть мати той чи інший прояв у подальшому, зокрема й наміри «вгамувати» ситуацію в Україні, в чому ми, насамперед, зацікавлені. Тож перше питання: в якій якості Дональд Трамп виступатиме при реалізації своїх планів – «месії», політика чи бізнесмена? Як його зовнішня поведінка «узгоджуватиметься» з його внутрішніми свідомими чи несвідомими мотивами та цілями, зокрема: людський добробут – як «месія», «погашення» політичних «пожеж» – як політичний діяч, вирішення бізнес-завдань – як підприємець? Так, вони можуть бути поєднані, наприклад, у вигляді «політичний підприємець», але що все ж складатиме основну мотивацію такої поведінки?
Багато каже й те, як Трамп буде формувати свою команду, тих осіб, які будуть тою чи іншою мірою реалізувати намічені плани. Перші призначення вже почалися. Можливо, деякі із них здивують, але здивують кого? Трамп, упевнений, знає, як це робити. Але нагадаю, є декілька апробованих підходів до цього. Так, люди, які вам вірять, які тією чи іншою мірою поділяють єдині з вами цінності, надійніші за людей, яким ви платите гроші. Бо, по-перше, хтось може заплатити й більше, а по-друге, якщо говорити про це вже суто цинічно, то це, так би мовити, дешевше. Безумовно, такі підходи поєднуватимуть, що є природним, але яка «думка» при цьому буде основною і в якій пропорції створюватиметься так ця команда. Таких запитань багато. Але, перейдемо до іншого.
Плани на майбутнє, яке вже почалося
Їх багато, але сьогодні, що можливо сказати найпевніше, нікому не відомо, як будуть розвиватися різні події. В цілому, змінюється загальна ситуація в світі, причому зміни, які відбуваються, не потрібно розглядати як «просту» боротьбу за владу. Йдеться, з моєї точки зору, про «щось» більш глибинне. Принаймні, якщо конкретніше, в дуже короткі терміни після виборів, у першій декаді листопада, вже терміново відбулися зустріч лідерів ЄС у Будапешті, саміт лідерів арабських та ісламських країн у Ер-Ріяді (Саудівська Аравія), на яких, якщо не прямо, то опосередковано, обговорювалися результати виборів у США, фігура нового «світового» лідера та вироблення у зв’язку з цим погоджених дій. Принаймні, це підкреслює ті значні складнощі, які існують у плануванні та подальшому розвитку всього різноманіття тих подій, які на всіх нас ще чекають.
Можливо припустити, що, з одного боку, і сам Трамп ще не до кінця уявляє (вибачте за таке припущення), що він повинен обов’язково зробити. Але, з іншого боку, він як продуктивний політик і бізнесмен, можливо, й не хоче розкривати свої наміри до початку реальних контактів. Але міркувати над цим потрібно, тим більше, що для України це дуже важливо, бо основне для нас зараз полягає в недопущенні подальшої ескалації воєнного конфлікту. При цьому будь які міркування стосовно майбутнього повинні мати характер обґрунтованих прогнозів, а не «простого» пророкування, включаючи й конспірологічні елементи, що, до речі, може мати негативний вплив на свідомість «пересічних» громадян.
Читайте також: Анатомія обману: інтернет-шахрайство у сучасній Польщі
Отже, всі ці плани, скоріше за все, стосуються декількох напрямків: «всередині» Америки, в світі, в Європі, в Україні. Як узгодити заходи в цих напрямках таким чином, щоб тою чи іншою мірою зберегти дотримання інтересів усіх, притому, що всі такі заходи прямо чи опосередковано пов’язані між собою? Для Америки лозунг «Зробимо Америку знову великою!» потребує реалізації проголошених дій «наживо». В основі проголошеного комплексу заходів знаходиться, як вважається, «Проект 2025» («Project 2025»), який включає набір пропозицій консервативної спрямованості щодо реформування федерального уряду США та консолідації виконавчої влади в руках президента США, підготовлений американським недержавним аналітичним центром Фонду «Спадщина», що, як вважається, виступатиме «путівником». До речі, це свідчить про те, що при Трампі в США «головними» знову стають традиційні консервативні ідеї. Світ: тут у США є свої складнощі, насамперед це відносини з Китаєм, рф, Іраном, можливо, Північною Кореєю, причому політичні заходи будуть, скоріше за все, поєднуватися з економічними. Окрема значна проблема – події на Близькому Сході. Європа – тут є свої політичні та економічні напрямки, які додатково погіршуються сучасною політико-економічною кризою в Німеччині та наступними виборами в цій країні. У будь якому разі в Європі також можуть відбутися суттєві зміни, тим більше, що Трамп вважає ЄС економічним конкурентом США. Як пророкується, це взагалі може мати «ефект доміно». Розуміючи можливі складнощі, всі, насамперед Європейський Союз, перебувають в «очікуванні», намагаючись при цьому уникнути тих помилок, які були допущені окремими керівниками у відносинах з Трампом після його перемоги в 2016 році (Глава Міноборони Литви закликає Європу не повторити помилок у ставленні до Трампа).
У розвиток такого становища практично «всюди» вже почалися й певні «зрушення» в цьому напрямку, в тому числі й достатньо своєрідної спрямованості. Наприклад, деякі європейські лідери, як кажуть, на ходу вже «перевзуваються» стосовно оцінки особи Трампа, а Президент Південної Кореї, який не грав у гольф вісім років, знову «дістав ключки для цієї гри», щоб «належним чином» підготуватися до зустрічі з Трампом (Дипломатичні зв’язки: ключовий союзник США планує залучити Трампа за допомогою гольфу), оскільки Трамп не лише грає в гольф, а й є ще й власником низки престижних гольф-клубів, що, можливо, сприятиме більш тісним взаєминами.
Потрібно додати, що, як видається, Трампа вже «поступово» починають «переводити» з категорії «великий» до категорії «надвеликий» лідер. Але, думаю, незважаючи на всі такі спроби, мабуть не всіх він прийме «назад». Україна: тут з перспективами розвитку, мабуть, складніше за все. Так, Президент України відразу привітав Трампа з перемогою та мав телефонну бесіду з ним, а очільник МЗС Андрій Сибіга, вже озвучив, що майбутня зустріч між Зеленським та Трампом уже обговорюється (Діалог між Зеленським і Трампом вже налагоджено – Сибіга; “Україна і США готують зустріч Зеленського і Трампа – Сибіга“). Але, що планується, як це відбуватиметься, які рішення будуть прийняті, складно сказати. Так, прем’єр-міністр уряду Польщі Дональд Туск, оцінюючи ситуацію на американській «стороні», вважає, що «такий план перебуває на стадії підготовки» (Туск очікує від США пропозиції щодо дати припинення вогню). Але, як це буває традиційно, «Трамп ще мовчить, а Україна вже дискутує». Безумовно, це дуже й дуже важливо, але, на мою думку, ніхто не повинен видавати свої особисті думки та припущення за істину в останній інстанції. До того ж, низка умов, які слід враховувати. По-перше, необхідно розуміти, що Трамп стане 47-м Президентом США лише після офіційною інавгурації, яка відбудеться тільки в січні 2025 року, в зв’язку з чим будь-які заяви матимуть характер декларацій. По-друге, все це потребує ретельного обмірковування та обговорення.
Наприклад, відомий план Трампа «все вирішити за 24 години». Що це: «маніфест» чи реальний план дій? Якщо це реальність, то виникають уже наступні запитання: з якого моменту потрібно рахувати ці 24 години? Тобто «годинники» почнуть рухатися в цьому напрямку вже «завтра», або з початком його офіційного вступу у владу, або з моменту початку перемовин (між ким)? Як при цьому Трамп узгоджуватиме внутрішні і зовнішні інтереси США, інтереси інших країн? Як буде збережено суверенітет та «підпорядкованість» у міждержавних стосунках, розвинуто міжнародне співробітництво та як уникнути так званої монополії у всіх напрямках розвитку? Як при цьому поєднуватимуться наступальні та ар’єргардні «битви»? Наскільки взагалі може бути розраховано таке «погоджене» становище, і що потрібно робити, якщо ці процеси матимуть «деформацію»? Тут виникає ще одне міркування, які потрібно враховувати, прогнозуючи такі події, а саме: особа «породжує» такі процеси, чи ці процеси «породжують» відповідну особу? в яких випадках це поєднується? Потрібно розуміти, що не завжди такі міркування мають риторичний характер, досить часто це має реальні прояви.
Так, питань багато. Їх потрібно попередньо обов’язково аналізувати та обговорювати на всіх напрямках та рівнях, але при цьому необхідно дуже обережно ставитися до будь-яких відомостей, які з’являються сьогодні в соцмережах. Наприклад, спочатку тиражувалася думка, яку висловив представник команди Трампа, що Україні про «Крим потрібно забути», хоча потім з’явилося повідомлення, що ці відомості не відповідають дійсності, і взагалі ця людина не має жодного відношення до вказаної команди.
Для нас, у цьому плані, як вважає Президент України, будь яке «швидке рішення» означитиме втрати для країни (Зеленський про план Трампа: Швидко – це втрати для України). Основною тут повинна бути умова, що майбутнє України має обговорюватися й вирішуватися лише за участі України, з врахуванням її інтересів, інтересів її народу. Це дуже складно, зокрема формулювання положень, які будуть висуватися для обговорення, та їх аргументація, пошук можливих, у тому числі, компромісних і взаємопогоджених рішень, сам процес переговорів, включаючи необхідність врахування складу та психологічних характеристик учасників таких процесів. Не менш важливі й наступні кроки, бо для виконання будь-якого плану, причому на будь якому етапі та рівні, потрібні бути встановлені терміни виконання, конкретні виконавці, наявність контролю за його виконанням. Лише за цих умов плани набувають необхідної реальності, а інакше все залишиться на рівні гасел. Це особливо важливо, коли йдеться про принципові питання, а саме – про безпечний розвиток майбутнього. Але всі ми сподіваємось на краще!
Джерело: Юридичний вісник України