Судова практика
Військовослужбовець, засуджений до позбавлення волі, за бажання продовжувати військову службу може звернутися до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення
5 вересня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 552/4832/22 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який стверджував про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, військовослужбовця засуджено за ч. 4 ст. 402 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У касаційній скарзі захисник просив на підставі ст. 75 КК України звільнити військового від відбування призначеного йому покарання з випробуванням. Зазначав, що суди не навели вагомих і достатніх обґрунтувань, які б свідчили про необхідність призначення покарання, що належить відбувати реально, та невмотивовано відхилили аргументи сторони захисту про протилежне.
Верховний Суд вказав, що системний аналіз вимог закону України про кримінальну відповідальність свідчить про те, що, крім вирішення питання про призначення певного виду та розміру покарання, суду потрібно встановити достатню підставу для звільнення від його відбування з випробуванням, водночас належним чином умотивувати таке рішення, дослідивши й оцінивши всі обставини, що мають значення для справи, та врахувати, що ст. 75 КК України застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою обвинуваченого, вказав на обґрунтованість призначеного йому судом покарання, яке є мінімальним, що передбачене санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, та за своїм видом і розміром – справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд також обґрунтовано зазначив, що положення ст. 75 КК України застосовуються з урахуванням мети покарання, а тому звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за невиконання ним наказу в умовах воєнного стану не лише запобігатиме вчиненню нових злочинів іншими особами, а навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Це може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
Відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену ст. 50, 65 КК України мету призначення покарання і може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.
Зваживши на характер, тяжкість і конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.
Що стосується посилання сторони захисту на рекомендаційний лист командира військової частини, який підтверджує, що засуджений бажає й надалі продовжувати військову службу в ЗСУ, то вказана обставина є підставою для звернення засудженого до суду за місцем відбування покарання із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, як це регламентовано ст. 81-1 КК України.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
