Вихід один – працюємо далі на Перемогу. Про новий рік, війну й какістократію

У чудовій курортній частині Греції є невеличке містечко, відоме всім модницям світу. А називається воно Калікратія, що в перекладі означає «Добра влада». Це – найбільший центр продажів хутра. Так «Добра влада» асоціюється з важливою складовою нашого буття, багатством та демократичним порядком його набуття. Бо знижки та можливість придбати красиві речі за поміркованою ціною тут панують скрізь.

Десь місяців зо два тому журнал The Economist запропонував нове «слово 2024 року» (ну така забавка) – відповідно до нових політичних обставин (перемога Трампа, перші оголошення про нових посадовців тощо). На цю номінацію пропонувався термін «какістократія», тобто тренд здеградованої демократії: за аналогією з грецької – «влада найгірших». Хоча Дональд Трамп, як видається, не найгірший владний варіант. Найгіршим варіантом у цьому плані є влада кремлівських більшовиків та фашистів. Це – справжня какістократія з масовими жертвами її ідеології, табірними режимами, девальвацією цінності людського життя тощо. Проте девальвація публічного слова, державних рішень, союзницьких відносин починається з політичної «аристократії». У цьому плані згадаємо Барака Обаму, Ангелу Меркель та іже з ними. Саме таким діячам слід дякувати, зокрема, за втрачені надії з безпеки Будапештського меморандуму. Кажуть, що це не наш «прокол» – такою була умова адміністрації Буша-старшого для того, аби США визнали Україну. Адміністрація Обами пішла ще далі й того меморандуму просто не стала виконувати, «забила» на підписані попередниками обіцянки, чим насправді суттєво «обвалила» світовий правопорядок, що врешті-решт і породило 24 лютого 2024 року – війну й, відповідно, тріумф какістократії.

Читайте також: Завдана шкода як складова злочину зловживання владою або службовим становищем є недоведеною за неможливості визначити її розмір

Деградація світового правопорядку спирається на войовничі російські кола та примкнувших до них світових лузерів. І, що цікаво, не існує жодного плану їх стримування. Є лише ситуативне союзництво, короткотермінові рішення, зустрічі бойових генералів за мирним переговорним столом. Миротворців наплодилося більше, аніж справжніх воїнів, які не мріють, а на полі бою творять перемогу. Ну тож які тут можуть бути погані новини, адже більшість політичної світової аристократії сьогодення прийшла з телеекранів. Наш Президент також прийшов до нас звідти. Відтак, як видається, Дональд Трамп і Володимир Зеленський мають розуміти один одного. Як стверджує вітчизняна філософиня і письменниця Оксана Забужко (а їй варто в цьому сенсі довіряти) «наш Зеленський належить до тієї самої породи, бо Трамп теж прийшов на вибори з телеекрану, там свої серіали були! Не виключено, що вони якраз прекрасно порозуміються між собою. Головне стежити, щоб «наш» доносив до Білого дому правильний меседж… Пам’ятаймо, що епоха черчілів минула ще в пору молодості наших бабусь, та й «ліга Плюща» давно вже не та, в какістократії свої закони!». Головне зрозуміти, що Україна не поступиться москві захопленими територіями, і не збирається смертями українців «делать харашо» московській агентурі, що засіла по західних какістократіях. Так, питання зниження мобілізаційного віку впирається в оборонну стратегію затримання поставок західної зброї. А формування наших військових об’єднань «з нуля», на кшталт 155-ої бригади, таїть небезпеку перетворення їх у «мясні війська». Що поробиш, від помилок ніхто не застрахований. І наша влада наробила їх немало. Відомо, що поставки зброї та боєприпасів не лише запізнюються, але і їхня якість бажає кращого. Тобто для когось війна в Україні є драмою, а для когось прибутковим бізнесом.

Читайте також: Чиновницьке свавілля – загроза національній та міжнародній безпеці: концептуальні засади запобігання і протидії

Сьогодні навколо нашої держави утворився певний пул ділових військових зав’язків з усього світу. І попри військовий прибуток усі вони заявляють про готовність до миру, завершення бойових дій уже в цьому році. Лише з російського боку відверта мовчанка щодо припинення війни. Тож пристебнімо пасками безпеки свої бажання й працюємо у новому році далі на Перемогу. Без неї нам ніяк. Бо в іншому випадку, як заявив днями Генсек НАТО Марк Рютте, «усім нам доведеться вивчати російську мову через 4–5 років, якщо не приділятимемо уваги військовим потребам». Хоча про це ми попереджали наших партнерів уже давно та розуміння приходить із запізненням. Та головне, щоб воно таки прийшло…

Віктор Ковальський

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути