Думка експерта
Конституційно-правові засади передачі в експлуатацію надр не громадянам України
Головченко Валентин, кандидат юридичних наук, професор МКА (МАУП), заслужений юрист України
Передача надр України в користування громадян інших країн є однією з найрезонансніших та найважливіших правових і політичних проблем. Дискусії навколо даного питання неодноразово виникали в нашому суспільстві, але особливо гострого характеру вони набули під час воєнного стану, коли вирішується доля державності України. Адже концесії, тобто передача в експлуатацію надр землі та інших сировинних ресурсів, зазвичай були одним із методів монопольного використання сировинних ресурсів, економічного і політичного підкорення інших держав. В епоху імперіалізму набули поширення концесії окремих монополій у колоніальних та напівколоніальних країнах шляхом залякувань і прямого тиску. Політику концесій використовувала й радянська держава, але в тих галузях і в таких розмірах, які давали вигоду та не зачіпали економічну незалежність цієї імперії.
Надра як об’єкт права
Природні ресурси України становлять собою особливий об’єкт права власності. Вони є основою суверенітету народу. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні й інші ресурси визнані такими, що є об’єктами права власності Українського народу, а права власника від імені народу покликані здійснювати органи державної влади й місцевого самоврядування (стаття 13 Конституції України). Це положення відтворено в статті 324 Цивільного кодексу (далі – ЦК) України. Закріплення права власності Українського народу на природні ресурси зумовлено їх виключною значущістю для нинішнього i майбутніх поколінь та необхідністю у зв’язку з цим встановлення особливого режиму здійснення цього права.
У пункті 2 ст. 1 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зазначено, що всі народи для досягнення своїх цілей можуть вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами без шкоди для будь-яких зобов’язань, що випливають із міжнародного економічного співробітництва, заснованого на принципі взаємної вигоди та міжнародного права.
У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 12.12.1974 року «Хартія економічних прав та обов’язків держав» кожна держава має і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами та економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання та експлуатацію (п. 1 ст. 2 глави II ). За змістом статті 13 Конституції України, кожний громадянин України, громадянин іноземної держави чи особи без громадянства мають право користуватися у визначеному законом порядку природними ресурсами країни. Це положення є нормою публічного права та відображає міжнародні внутрішньополітичні правила співжиття. Такий висновок узгоджується з положеннями статтей 18 та 26 Конституції України, в яких зазначається, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах користуються тими самими правами та свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як (за певним винятком) і громадяни України, що зовнішньополітична діяльність української держави з членами міжнародного співтовариства базується на співробітництві за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
Частиною 2 ст.13 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону. Це означає, що природні об’єкти права власності і народу можуть надаватися громадянам тільки на умовах користування, окрім випадків, передбачених Конституцією.
Право користування – елемент права власності
У статті 39 Конституції України визначено поділ природних ресурсів на категорії загальнодержавного та місцевого значення. До природних ресурсів загальнодержавного значення належать територіальні та внутрішні морські води, природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, атмосферне повітря, підземні води, поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області, лісові ресурси державного значення, природні ресурси в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, корисні копалини. Законодавством України можуть бути віднесені до таких ресурсів й інші природні ресурси.
До природних ресурсів місцевого значення належать ресурси, які не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення. У статті 4 Кодексу України про надра від 27.07.1994 р. № 132/94 – ВР (далі – Кодекс) визначено, що надра є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування. Право користування полягає в тому, що користувач має юридично гарантовану можливість здобувати вигоду з об’єкта права власності, зокрема надр та інших видів природних ресурсів. Право користування є одним з трьох елементів права власності.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України лише законами України визначаються засади використання природних ресурсів. Крім Кодексу і Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі – Закон) від 25.06.1991 р. № 1264 – ХII до природно-ресурсних законів відносяться щонайменше 20 інших законодавчих актів. Найважливішими з них можна назвати Земельний кодекс України, Гірничий закон України, Закони «Про державну геологічну службу України», «Про концесію» та інші. Конституцією України не встановлено заборони для іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, юридичних осіб за участю іноземних громадян та юридичних осіб займатися в Україні інвестиційною і підприємницькою діяльністю, пов’язаною з використанням природних ресурсів. Згідно з частиною 1 статті 26 Конституції України вони користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, за України, законами чи міжнародними договорами України.
Зазначені конституційні положення узгоджуються з приписом статті 7 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яким встановлено, що іноземці та особи без громадянства мають право займатися в Україні інвестиційною, а також зовнішньоекономічною та іншими видами підприємницької діяльності, передбаченої законодавством України.
Земельний кодекс України передбачає спеціальні дозволи на користування надрами в межах конкретних ділянок, що надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям (частина 2 статті 16 Кодексу). Відповідно до припису ст. 6 Закону України «Про державну геологічну службу України», такі дозволи надає уповноважений центральний орган виконавчої влади з геологічного вивчення та використання надр. Цим Законом запроваджено механізм здійснення державного контролю для забезпечення раціонального використання надр, встановлено платність користування надрами та відповідальність за порушення законодавства про надра.
Висновки
Отже, системний порівняльно-правовий аналіз положень Конституції України та українського законодавства дозволяє зазначити що:
1. Право власності Українського народу на землю й інші природні ресурси є невід’ємною складовою суверенного права народу здійснювати владу й орієнтоване на задоволення публічних інтересів.
2. Природні ресурси як особливий об’єкт права власності відрізняються від інших об’єктів права власності своєю специфікою, оскільки є продуктом природи, тобто не створені людиною. Вони можуть надаватися громадянам тільки на умовах користування.
3. Конституція України та природоохоронне законодавство не містять обмежень на право користування надрами України для іноземних громадян та іноземних юридичних осіб порівняно з громадянами України та юридичними особами, створеними в Україні.
4. Для отримання спеціального дозволу на користування надрами в Україні визначальним критерієм є не національність чи громадянство користувача, а дотримання ним вимог чинного законодавства України та міжнародно-правових актів.
5. Забезпечення суверенітету народу над його природними ресурсами та національних інтересів України здійснюється шляхом встановлення як загального, так і спеціального режиму користування природними ресурсами.
Від редакції: Як ви розумієте, ми не випадково винесли цей матеріал і цю тему на ТОПові сторінки. Ідеться про можливу концесію українських надр Сполученими Штатами Америки, чого так безапеляційно добивається лідер США Д. Трамп. Як на погляд редакції ЮВУ, йдеться про концесію через силу. А це практика імперських зразків, тож нашим високопосадовцям слід добре над цією пропозицією поміркувати. Надто вже старається «команда Трампа» щонайшвидше узаконити цю «рідкоземельну» концесію.
До речі, кажуть, що Євросоюз запропонував Україні власну угоду про «критичні матеріали». Її озвучив днями єврокомісар з індустріальної стратегії Стефан Сежурне.
Джерело: Юридичний вісник України
