Судова практика
Кредитор спадкодавця має право на звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в порядку окремого провадження, оскільки не вказує на спір про право
18 грудня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 208/9501/21 задовольнив касаційну скаргу банку, який клопотав про витребування необхідних документів для з’ясування обставин відсутності в іпотекодавців спадкоємців.
Банк звернувся до суду із заявою, у якій просив визнати відумерлою спадщину після смерті іпотекодавців, а саме квартиру, передати як відумерлу спадщину у власність територіальній громаді – міській раді.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, заяву залишено без розгляду з тих мотивів, що обов’язковою умовою для визнання спадщини відумерлою є встановлена обставина відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, або усунення таких спадкоємців від права на спадкування, або наявна відмова спадкоємців від прийняття спадщини чи факт її неприйняття такими особами. Міська рада заявила про незгоду з заявленими Банком вимогами. Сам факт отримання кредиту позичальницею, на забезпечення виконання зобов’язань якої іпотекодавці за життя передали своє житло в іпотеку, свідчить про наявність осіб, які могли фактично прийняти спадщину та заявити про свої права на неї, що підлягає встановленню та перевірці під час позовного провадження. Суд побачив у цьому наявність спору та залишив заяву Банку без розгляду.
Розглянувши касаційну скаргу Банку, Верховний Суд вказав, що згідно із ст. 1277 ЦК України в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення – власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Особи, які мають право або зобов’язані подати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання із Спадкового реєстру інформації про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Читайте також: Особливості відкриття та прийняття спадщини: суддя ВП ВС розповіла про актуальну практику суду у сфері спадкового права
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов’язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 ЦК України. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.
Кредитор спадкодавця до заяви про визнання спадщини відумерлою має додати, зокрема, докази, які свідчать про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом. У випадку неможливості самостійно надати такі докази – вправі подати клопотання про витребування цих доказів судом.
У цій справі банк у заяві про визнання спадщини відумерлою зазначав, що для вирішення цього питання необхідно з’ясувати відсутність в іпотекодавців спадкоємців. Така інформація є нотаріальною таємницею і обмежена в доступі. Заявник просив суд витребувати відповідні докази.
Відповідно до ст. 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Однак суд першої інстанції не витребував необхідні докази для з’ясування наявності в іпотекодавців спадкоємців, залишив без розгляду заяву банку про визнання спадщини відумерлою, обмежившись припущенням про можливу наявність таких спадкоємців.
Право кредитора спадкодавця на звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою прямо передбачено законом і така заява, за загальним правилом, розглядається в порядку окремого провадження. Тобто сама собою відповідна заява кредитора не свідчить про виникнення спору про право, адже в ній відсутні вимоги про стягнення боргу чи звернення стягнення на забезпечувальне майно.
Тому Верховний Суд ухвалу районного суду та постанову апеляційного суду скасував, справу передав до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
