В Україні
Важливість якості добору суддів. Рекордні 8 549 заяв на суддівські посади: що стоїть за ключовою цифрою п’ятого добору?
Тетяна Огнев’юк, голова Правничої асоціації «ДОБРОСУД», адвокат
Не кількість заяв визначає якість добору, а здатність системи трансформувати цей масовий запит у прозорий, справедливий, а головне – переконливий для суспільства результат.
Як і в багатьох дотичних до сфери правосуддя правників, мене дещо здивувала інформація про те, що з метою участі в суддівському доборі до ВККСУ звернулося 8 тисяч 549 юристів. За цією цифрою послідувало безліч коментарів – вражаюче, дивовижно, неймовірно! Однак, чи насправді ця цифра є неймовірною?
Як відомо, ймовірністю прийнято вважати числову міру того, наскільки можливе настання певної події. Ймовірність можна обрахувати за допомогою статистики або ж експертного оцінювання, коли об,єктивних даних недостатньо. То ж почнемо зі статистики, зокрема попередніх доборів, а закінчимо експертним розбором факторів п,ятого суддівського добору.
Читайте також: Проведення судового засідання під час повітряної тривоги за відсутності сторін є підставою для скасування судового рішення
Нагадаю, в першому доборі в 2011 році взяло участь 3 596 кандидатів. Це були юристи, які досягли мінімального на той час 25-річного вікового бар’єра, 3-річного правничого стажу та першими тестували введену в 2010 році новітню систему, яку в народі назвали «Юр-Фактор» (за аналогією з популярним шоу Х-Фактор). З них до іспитів було допущено 3 584 особи, а до «кваліфу» дісталися лише 896 осіб. Тобто на стадії подання документів відсіялося 5 % претендентів, а на стадії «кваліфу» – ще 25 %. Тоді вийшло так, що з 686 вакантних посад не всі були зайняті, а частина резервістів чекала вигіднішого призначення в майбутніх конкурсах.
У другому доборі початку 2012 року, до комісії прийшло (в прямому сенсі – ногами) з документами 3 614 осіб, після перевірки яких до наступних стадій було допущено 3 584 правника. Примітно, що відсоток, який відсіявся на першому етапі добору, був вищим у групі кандидатів 25–27 років.
У грудневому третьому доборі 2012 року, ВККСУ прийняла документи від 2 663-х охочих одягнути мантію. З них 2 406 осіб були допущені до наступних стадій. Тобто 10 % осіб втратили статус кандидата, неправильно або неповно заповнивши документи на старті. Ще через 5 років, і вже з оновленою конституційною вимогою про 30-річний віковий ценз та 5-річний правничий стаж, у 2017 році стартував четвертий добір. Тоді для участі в ньому звернулося 5 338 кандидатів, з яких комісією було допущено 4 935. Тобто понад 5 % претендентів не отримали допуску до процедури. Примітно, що середній вік кандидатів тоді становив 30–39 років (4 393 учасників).
Отже, за 4 попередні добори показник тих, хто відсіявся на стадії подання документів становить у середньому 5,08 %. Примітно, що конкурс до апеляційних судів 2023-го показав дещо вищий відсоток відмов із документальних підстав (близько 8%), аніж добір 2017 року, але значно менший ніж суворий відбір до ВАКС (32,4 % відсіяних на стадії допуску).
У нових умовах, із врахуванням електронної подачі документів, але й нових технічних складностей, для п,ятого добору 2024– 2025 років (із 8 549 претендентів) можна очікувати трохи вищий відсів ніж середній історичний рівень, тобто в межах 6–7 %. Таким чином, вангую, що відсіятися може до 600 осіб. Утім, якщо навіть 8 тис. кандидатів залишиться для подолання наступних стадій, це досить оптимістичний показник для заповнення 1 800 вакансій у судах першої інстанції.
Що спричинило такий сплеск інтересу до суддівської професії в умовах війни та складних реформ? Розберемо ключові фактори. Восьмирічна пауза, як мутиплікатор попиту. Багато юристів, які у 2016–2017 роках готувалися до кар’єри судді, не змогли або не встигли подати документи тоді через обмеження, недосвідченість або формальні помилки. Тепер вони повернулися. Але замість 1–2 тис., подалися вже 8,5 тисячі осіб, бо приєдналося ще нове покоління юристів, які формально відповідають конституційним вимогам.
Психологічний ефект «останнього вагону» потягу. Після 8-річної паузи люди не впевнені, коли буде наступний добір – через рік чи через десять. Навіть ті, хто сумнівався в собі, подали документи «про всяк випадок» – звідси й така масовість.
Ілюзія стабільності. В умовах війни юристи не можуть похизуватись стабільним доходом та визначеністю. Водночас суддівство виглядає як острів стабільності, з гарантіями хоч і не значного, але постійного доходу. Окрім того, професія судді надає бронювання. Фактор стабільності не утопія, а радше раціональний вибір юристів, які вміють прораховувати ризики.
Кількість вакансій та очікування щодо їх заняття. Погодьтесь, якби ВККСУ оголосила конкурс на 100 посад, то навряд чи це б змотивувало понад 8 тис. людей на них податися. Це б означало 85 людей на одне місце – не найобнадійливіші шанси на успіх. Однак з урахуванням кадрового голоду судової влади та безпрецедентної оголошеної кількості вакансій (1 800), яка в два–три рази перевищує попередні чотири добори, кандидати об,єктивно розраховують, що потрапити на посаду буде легше, аніж раніше. Тобто шанси є.
У цьому плані можна ще говорити про часовий континуум між оголошенням добору та прийомом документів, інституційний престиж та соціальний ліфт, реституцію сенсів, і, нарешті про один із найважливіших факторів: чесність як основу довіри до конкурсних процедур, що дуже важливо.
Щодо 8 549 поданих заяв, то мова не про дивовижну чи неймовірну цифру. Гадаю, це цілком об,єктивне дзеркало тих глибинних процесів, які відбуваються у правовій системі, суспільстві та професійній спільноті.
Джерело: Юридичний вісник України
