Інсинуації на тему бути чи не бути виборам?

Володимир Дон, член Національної спілки журналістів України

В українському суспільстві й навіть на міжнародному рівні із завидною періодичністю виникає досить тривала дискусія щодо легітимності Президента України В. А. Зеленського. Проблема ускладнюється тим, що загострення позицій сторін здійснюється безпосередньо на тлі найскладніших, а часом і найдраматичніших, подій, що відбуваються в нашій країні.

Розгойдування «човна»

На жаль, і треба бути об’єктивним, не всім як всередині України, так і за її межами подобається не тільки політична позиція Президента В. Зеленського, а й сам факт його перебування на цій посаді. До цього слід ставитися спокійно і навіть толерантно, адже це і є плюралізм думок у дії. Але при тому не варто забувати про існування досить тонкої лінії розмежувань між демократичною точкою зору та навмисними діями, спрямованими на розгойдування «човна» українського суспільства та спроби дестабілізації обстановки, як це робиться сьогодні.

Читайте також: Вибори Президента відбудуться після війни – постанова Верховної Ради

Обговорюване питання має досить складний та багатоаспектний характер. В зв’язку з цим для його врегулювання й отримання об’єктивної відповіді доцільно скористатися індуктивним методом, тобто знайти вирішення окремих питань, а потім об’єднати їх у єдину цілісну теорію.

У світлі цього доречно отримати відповіді на такі питання

1. Строки повноважень Президента України. Чи існують відповідно до Конституції України окремі умови перебування глави держави при владі в мирний час та в умовах військового стану? Яким чином пов’язані питання строків проведення виборів Президента України та умови реалізації загального виборчого права визначені у Конституції України?

2. Чи існує обумовлена Конституцією України пряма норма, яка зобов’язує проводити вибори, в тому числі й Президента України, в умовах військового стану при закінченні строків повноважень, та чи є спеціальна норма, яка затверджує необхідність, допустимість перенесення строків проведення виборів після припинення військового стану.

3. Чи існує фактична можливість проведення виборів, в тому числі Президента України, в умовах військового стану?

4. І, зрештою, чи існує в рамках Конституції України можливість інтегрування відповідей на зазначені питання в одну загальну гармонійну юридичну конструкцію?

Вибори і Конституція України

Відповідно до ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними й відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення (стаття 71 Конституції).

Статтею 103 Основного Закону встановлено, що Президент обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Разом із тим у випадку виникнення непередбачених обставин (відпустка, хвороба, закінчення строку, на який його обрано тощо), Конституція не припускає можливості заміщення Президента на його посаді іншою особою. В Конституції відсутня норма, що створює умови для передачі повноважень діючим Президентом на певний час або без обмежень часу будь кому.

Единий випадок, коли виконання обов’язків Президента України може бути покладено на Голову Верховної Ради України й виключно на період до обрання і вступу на пост нового Президента, передбачений ст. 112 Конституції. «У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 Конституції». Слід звернути особливу увагу на те, що згадана норма застосовується виключно у випадку коли повноваження Президента достроково припинені.

Більше того, Основний Закон країни передбачає виконання Президентом своїх повноважень й поза межами строку, визначеному ст. 103. У тексті Конституції відсутні норми, що обмежують із точністю до днів, місяців тощо термін перебування Президента на посаді до обрання (складання присяги) нового глави держави. Це неможливо зробити через цілу низку причин, й історія сучасної України є підтвердженням цього. Так, Л. Кучма під час першої каденції перебував на посаді 1 960 днів, під час другої – 1 881 день, В. Ющенко – 1 859 днів, П. Порошенко – 1 808 днів.

Необхідно звернути особливу увагу на те, що Конституція України визначає ряд органів державної влади, які є єдиними в Україні і передача повноважень від них іншим особам тимчасово, або на певний термін, за певних умов не тільки не передбачена, а й заборонена. До цього переліку належить й посада Президента, який є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Ця норма знайшла своє відображення в ч. 2 ст. 106 Основного Закону «Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам».

Читайте також: Деокупація Криму та Севастополя для повноцінного відновлення суверенітету: Постанова ВР

До того ж, Конституція України визначає безперервність державної влади, як один із головних принципів її організації й наступної послідовної діяльності.

Стосовно Президента ця норма відображена в ст.108 Конституції «Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України». В зв’язку з цим цілком слушно навести п. 5 Рішення КСУ «Конституційний Суд України виходить з того, що при внесенні змін до Конституції України має бути забезпечений принцип інституційної безперервності, який означає, що органи державної влади, встановлені Основним Законом України, продовжують функціонувати в інтересах Українського народу та реалізовувати свої повноваження, виконувати завдання і функції, визначені у Конституції України, незалежно від цих змін, якщо тільки цими змінами не передбачено істотну (докорінну) зміну їх конституційного статусу, у тому числі їх ліквідацію» (Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020).

Виходячи з положень ст. 105 Основного Закону «Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років» та ст. 108 Конституції доходимо висновку, який має абсолютно чіткий та конкретний характер: Президент повинен виконувати свої обов’язки до вступу на пост новообраного глави держави, Президент не має прав та можливості передати свої повноваження іншим особам або органам. Президента, який залишає посаду має змінити виключно новий Президент, обраний на вільних демократичних виборах. В зв’язку з цим треба мати на увазі, що в Конституції відсутня жорстка кореляція, в будь яких часових вимірах, між строком повноважень Президента та власне чинністю його повноважень.

Нагадаємо ще раз, що суто «У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 Конституції», виконання його обов’язків може бути покладено на Голову Верховної Ради України. Частиною 3 ст. 103 Конституції встановлено, що одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Таким чином Конституція обмежує безперервний термін перебування однієї особи на посту Президента двома строками, тобто 10-ма роками.

Стаття 83 ч. 4: «У разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану». Тут варто зазначити, що допущення теоретичної можливості застосування неоднакових підходів до формування законодавчої та президентської влади, на тлі тотожної природи таких виборів, загальної доктрини та принципів їх проведення, може бути причиною вагомого дисбалансу в існуючому розподілі влади в Україні.

Щодо повноважень ВРУ і Президента

При поверховому підході можна дійти висновку, що у зв’язку з відсутністю в Конституції України аналогічної статті щодо повноважень Президента під час дії воєнного чи надзвичайного стану, стосовно обмеження проведення виборів Президента в цих умовах, будь яке затягування виборів є узурпацією влади. Відповідно до цього необхідно заявити наступне. В Конституції України в цьому питанні права ВРУ та Президента збалансовані та врівноважені. Згідно ст. 85 до повноважень Верховної Ради України належить:

7) призначення виборів Президента України в строки, передбачені цією Конституцією;

9) оголошення за поданням Президента стану війни й укладення миру, схвалення рішення Президента про використання Збройних Сил та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.

Таким чином, у разі незгоди ВРУ з діями Президента або існуванням загрози узурпації влади з боку глави держави, Верховна Рада не схвалює рішення про оголошення або продовження за поданням Президента дії правового режиму воєнного стану. Наступним кроком може бути призначення виборів Президента України відповідно до п. 7 цієї ж статті.

Слід зауважити, що подібна ситуація мала місце в 2018 р. на передодні президентських виборів 2019 року. В тому випадку ВРУ не підтримала подання Президента П. Порошенко щодо введення режиму військового стану на території України на тривалий період часу. Нагадаю, спочатку П. Порошенко своїм Указом від 26 листопада 2018 ввів у дію відповідне рішення РНБО, в якому зазначено :

«– визнати за необхідне введення в Україні особливого правового режиму для створення умов з відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загроз державній незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України;

– запропонувати Президентові України ввести з 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року воєнний стан в Україні строком на 60 діб до 14 години 00 хвилин 25 січня 2019 року.»

Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року, щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні. Введено в дію Указом Президента України від 26 листопада 2018 року № 390/2018. Однак, як відомо, це рішення так і не знайшло підтримки у ВРУ й не було схвалено необхідною кількістю голосів.

Натомість, після складних консультацій 26.10.2018 р. Верховною Радою було погоджено рішення про введення в Україні воєнного стану в десяти областях, які розташовані уздовж російського кордону, придністровської ділянки українсько-молдовського кордону та уздовж узбережжя Чорного й Азовського морів – із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року. Того ж дня, постановою Верховної Ради було призначено вибори Президента України на 31 березня 2019 року, за що проголосували 298 депутатів.

На підставі вищевикладеного напрошується висновок про те, що Конституція України не зобов’язує проводити вибори, в тому числі й Президента України в умовах військового стану по закінченні строків його повноважень, більше того, існує спеціальна норма, яка затверджує необхідність перенесення строків проведення виборів на період після припинення військового стану.

Про вибори в умовах воєнного стану

Відповідно до ст. 3 Конституції «Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю». Зрозуміло, що будь яка спроба проведення виборів в умовах воєнного стану, в умовах ракетних, артилерійських та інших обстрілів – це пряма загроза життю і здоров’ю громадян України, а отже, й порушення зазначеної статті Основного Закону.

Ідемо далі. Стаття 71 Конституції проголошує, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними й відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Механізм реалізації цієї статті закладено в базисі основних демократичних цінностей, викладених у наступних статтях:

1. Стаття 34. «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань».
2. Стаття 36. «Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей».
3. Стаття 38. «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування».

Слід зазначити, що одним із найважливіших та найефективніших способів проведення передвиборної агітації на всіх попередніх виборах були зустрічі з виборцями, мітинги на підтримку кандидатів тощо. Це право закріплено ст. 39 Конституції України. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї й проводити збори, мітинги, походи та демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Читайте також: Військові суди = Правосуддя для військових

Разом із тим зміст ст. 64 передбачає обмеження прав і свобод людини і громадянина в умовах воєнного стану. Більше того, саме виборчі права можуть бути обмежені під час дії правового режиму воєнного стану, бо це обумовлено виключно питаннями безпеки та неможливістю провести виборчий процес відповідно до вимог ст. 71 Конституції України.

Ще один важливий аспект проведення виборів проявляється виходячи з Розділу IX Конституції «Територіальний устрій України». Відповідно до ст. 133 до складу України входять Автономна Республіка Крим, 24 області і 2 міста зі спеціальним статусом. На жаль реальна ситуація, пов’язана з тимчасовою окупацією ворогом значної території України, зруйнувала існуючий відповідно до Основного Закону адміністративний устрій держави. На погляд автора, врегулювати це дуже проблемне питання, керуючись, знову ж таки, нормами Конституції України неможливо.

Замість висновку

Ну й для особливо «гарячих» політиків, які керуються відомим гаслом «Якщо дуже хочеться, але не дозволено – то можна», слід нагадати формулювання ст. 157 Основного Закону «Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану». У зв’язку з цим можна абсолютно впевнено заявити, що проведення виборів в існуючих в Україні умовах та в межах діючої Конституції без внесення відповідних змін до Основного Закону – неможливе. І це має бути останнім запобіжником.

Варто також звернути увагу й на результати опитування КМІС, згідно якого 81% респондентів вважають, що вибори мають проводитися після війни і зараз вони не на часі.

До речі, до такого ж висновку дійшли й народні депутати України, затвердивши Меморандум, підписаний 29 листопада 2023 р. керівництвом Верховної Ради та головами усіх фракцій.

Таким чином, проведення виборів за існуючих умов викликає дуже багато запитань. Одним із найактуальніших та найболючіших є невизначеність щодо того, як проводити вибори на тимчасово окупованих територіях, адже відсутність виборів на тимчасово захоплених ворогом округах – це, по-перше, порушення прав громадян, по-друге – згода з тим, що ці території не належать Україні. Й усе це матиме дуже погані наслідки в майбутньому.

Важливо усвідомлювати, що припинення вогню – це не відміна воєнного стану. Припинення на якийсь час воєнного стану без впевненості в можливості довготривалого миру призведе до незворотних наслідків в обороноздатності України, що поставить під загрозу існування незалежної Української держави. Ну і найголовніше: якщо хочеш перемогти у війні, не слухай поради ворога.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути