Судова практика
Закриваючи кримінальне провадження у зв’язку із закінченням строків давності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення особою кримінально караного діяння
18 лютого 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 712/8174/23 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який посилався на незаконність закриття кримінального провадження.
Ухвалою районного суду особу звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ст. 340; ч. 1 ст. 366; ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 371 КК, на підставі п. 2 – 4 ч. 1 ст. 49 КК, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
Ухвалою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції змінено в частині розподілу процесуальних витрат на залучення експертів.
Читайте також: Закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що ч. 1 ст. 49 КК безальтернативно передбачено те, що звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності може бути застосовано лише щодо особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (винуватої особи), і якщо з дня вчинення нею такого правопорушення минули визначені законом строки, які не переривалися і не зупинялися. Однак рішення про звільнення від кримінальної відповідальності прийняте без визнання судом факту вчинення обвинуваченим інкримінованих кримінальних правопорушень.
Верховний Суд вказав, що п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Положення ч. 1-3 ст. 49 КК, якими передбачено підстави та умови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, не наділяють суд дискрецією. Адже законодавець чітко визначив, що суд звільняє від кримінальної відповідальності особу у разі існування підстав для застосування положень ст. 49 КК. Ця підстава звільнення від кримінальної відповідальності є безумовною, на відміну від інших, наприклад, передбачених ст. 47, 48 КК, в яких вказано, що суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності.
Передбачений ст. 49 КК вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: 1) закінчення зазначених у законі строків; 2) не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; 3) не ухилення особи від слідства або суду.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язком суду у разі настання обставин, передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Читайте також: Скасування виправдувального вироку та закриття провадження щодо виправданого у зв’язку з його смертю не відповідає вимогам КПК
Дотримуючись вимог, передбачених ст. 284, 286 КПК, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закрив кримінальне провадження щодо нього у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК.
Водночас суд відповідно до ст. 372 КПК зазначив в ухвалі формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, які інкримінувалися обвинуваченого, суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив під час постановлення свого рішення.
У результаті закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за ініціативою та згодою особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, суд не може і не повинен констатувати факт вчинення цією особою кримінально-караного діяння. Адже кримінальний процесуальний закон зобов’язує суд розглянути клопотання сторони захисту про таке звільнення невідкладно. У разі розгляду такого клопотання без проведення повного судового розгляду суд не може констатувати винуватість або навпаки невинуватість особи у вчиненні інкримінованого діяння.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
