Судова практика
Самі по собі процесуальні рішення, прийняті під час досудового розслідування, не є доказами та не можуть оцінюватися з погляду допустимості
18 лютого 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 495/263/17 задовольнив касаційну скаргу прокурора, який оскаржував ухвалу про закриття кримінального провадження через брак доказів.
Вироком міськрайонного суду особу засуджено за ч. 3 ст. 368 КК до позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки з конфіскацією майна за те, що він перебуваючи на посаді старшого інспектора поліції, протягом червня-липня 2016 р. разом з іншим невстановленим працівником поліції безпідставно вилучив у приватного підприємця тару з пивом на загальну суму 3000 грн, вимагав від нього і іншої особи гроші за те, щоб не притягати їх до відповідальності та не перешкоджати здійсненню ними підприємницької діяльності, та отримав неправомірну вигоду в розмірі 10 000 грн.
Апеляційний суд скасував вирок та закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з недостатністю доказів винуватості. Зокрема суд визнав недопустимими результати проведених НСРД, оскільки вважав ці докази похідними від ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД та постанов прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, які він визнав недопустимими.
Розглянувши касаційну скаргу прокурора, Верховний Суд вказав, що оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення. Самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися з погляду допустимості, оскільки не є доказами у значенні ст. 84 КПК (див. постанови ВС від 1 лютого 2022 р. № 311/1211/18, від 13 червня 2023 р. № 520/2703/17, від 16 січня 2024 р. № 752/16205/21).
Таким чином, висновки суду щодо недопустимості ухвал слідчого судді та постанов прокурора не ґрунтуються на положеннях процесуального закону і суперечать усталеній судовій практиці.
Оскільки правила допустимості доказів не застосовні до цих рішень, результати НСРД не можуть бути визнані недопустимими як їх «плоди».
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК недопустимими визнаються докази, «здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини». Хоча обговорювані рішення є правовою підставою для проведення слідчої дії, вони не є інформацією, на яку посилається це положення закону, тому докази, отримані в результаті слідчої дії, не можуть вважатися похідними від рішення про її проведення в значенні ч. 1 ст. 87 КПК.
Отже, Верховний Суд визнав хибним висновок апеляційного суду про недопустимість цих рішень, ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
