Думка експерта
Прояв неповаги до суду чи судді
Адміністративна відповідальність адвоката за непідкорення розпорядженням головуючого: можливо чи ні?
Микола Глотов, суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду
У правозастосовній практиці час від часу трапляються ситуації, коли адвокат спрямовує зусилля щодо відстоювання інтересів клієнта не на доведення правильності своєї позиції, а на протистояння із суддею, головуючим у судовому засіданні з відповідної справи. Зокрема, наведене іноді проявляється в непідкоренні розпорядженням головуючого, залишенні без дозволу посеред судового засідання зали, в якій воно відбувається, тощо. Крім можливості отримати дисциплінарне провадження захисник/представник, який обирає подібну тактику поведінки в судовому процесі, ризикує бути притягнутим до адміністративної відповідальності за неповагу до суду. Саме огляду практики притягнення адвокатів до відповідальності за ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та правовому регулюванню цього питання й присвячена дана стаття.
Заборона неповаги до суду як складова суддівської незалежності
Частина 3 ст. 6 (Незалежність судів) Закону України «Про судоустрій і статус суддів» забороняє неповагу до суду чи суддів, яка згідно з п. 6 ч. 5 ст. 48 згаданого закону забезпечується, зокрема, відповідальністю за неповагу до суду чи судді. Згідно зі ст. 129 Конституції України за неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності, а в ч. 1 ст. 50 вищезгаданого закону зазначено, що прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом.
Читайте також: Особа, яка отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням
У п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007 зазначено, що в кожному випадку, коли буде встановлено, що особа вчинила умисні дії, які свідчать про неповагу до суду, необхідно вирішувати питання про притягнення винних до відповідальності за ст. 185-3 КУпАП. Враховуючи, що в ч. 1 вказаної статті кодексу згадується відразу декілька моделей неприйнятної в суді поведінки, наслідком вчинення дій чи бездіяльності згідно з однією із яких може бути притягнення винної особи до відповідальності, у цій публікації зупинимо увагу лише на такій формі прояву неповаги, як непідкорення розпорядженню головуючого в судовому засіданні.
Про обов’язковість розпоряджень
У ст. 321 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) вказано, що головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з’ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження (ч. 1). Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку (ч. 2).
Схожі норми щодо ролі головуючого судді в судовому засіданні містяться в частинах 3, 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ), частинах 2, 4 ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), частинах 3, 4 ст. 198 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК).
Обов’язок, зокрема, адвокатів, виконувати в судовому засіданні розпорядження головуючого в інших процесуальних порядках судового провадження передбачають: ч. 3 ст. 193 КАСУ – в адміністративному судочинстві; ч. 3 ст. 216 ЦПК – у цивільному судочинстві; ч. 3 ст. 200 ГПК – у господарському судочинстві. А про наслідки невиконання такого обов’язку у вигляді спочатку попередження, а далі – притягнення винної особи до відповідальності, встановленої законом, зазначено в ч. 4 ст. 198, ч. 1 ст. 146 КАСУ; ч. 4 ст. 216, ч. 1 ст. 145 ЦПК; ч. 4 ст. 200, ч. 1 ст. 133 ГПК, відповідно. В наведених видах судочинства також передбачається можливість видалення учасників судового процесу, в тому числі й адвоката, із зали судового засідання в разі, якщо попередження не дало очікуваного результату (ч. 1 ст. 146 КАСУ, ч. 1 ст. 145 ЦПК, ч. 1 ст. 133 ГПК). В кримінальному процесі такий захід може бути застосований лише до обвинуваченого та інших осіб, присутніх у судовому засіданні (ч. 1, 3 ст. 330 КПК), але не до захисника, видалення якого із зали судового засідання як захід процесуального примусу кримінальний процесуальний закон не передбачає. Адже в ч. 2 ст. 330 (Заходи до порушників порядку судового засідання) КПК, яка визначає заходи, що можуть застосовуватися до захисників та прокурорів у кримінальному процесі, передбачено лише такі способи реагування на їхню поведінку у виді «невиконання розпорядження головуючого», як попередження про відповідальність за неповагу до суду, а при повторному порушенні порядку в залі судового засідання – притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Окремо, звісно, в судді є ще право звернутися зі скаргою на адвоката до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, але це питання регулюється вже не КПК, а окремими нормами законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність. Отже, наведені положення процесуального законодавства зобов’язують, зокрема, адвоката виконувати розпорядження головуючого, визначаючи наслідками їх невиконання можливість спочатку отримати попередження про відповідальність, а в разі повторного порушення порядку – бути притягнутим до юридичної відповідальності за неповагу до суду.
Знайдуться й ті, хто стверджуватиме, що адвоката, який у судовому процесі виконує професійні обов’язки, не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за неповагу до суду. На підтвердження цього вони навіть зможуть навести приклади із судової практики. Але про це згодом…
Норма про відповідальність
Неповага до суду, що виразилася, зокрема, в непідкоренні зазначених осіб (свідка, потерпілого, позивача, відповідача) та інших громадян розпорядженню головуючого, тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 185-3 КУпАП). У свою чергу ч. 2 цієї ж статті передбачає відповідальність за повторний прояв неповаги до суду, а в ч. 5 йдеться про відповідальність за неповагу до Конституційного Суду України, перелічені форми можливого прояву неповаги.
Справді в наведеній нормі адвокати (захисник або представник), як і прокурори, прямо не згадані. Проте це, безумовно, не означає, що вони не можуть бути притягнуті до відповідальності за непідкорення розпорядженню головуючого в судовому засіданні. Оскільки в зазначеній нормі, крім чітко перелічених осіб з певним процесуальним статусом (свідок, потерпілий, позивач, відповідач), також згадані «інші громадяни». Й ніде у КУпАП не вказано, кого ж вважати цими «іншими громадянами», а кого – ні. Ймовірно саме відсутність такого детального пояснення відповідного формулювання й стала причиною існування двох підходів до того: може чи не може бути притягнуто адвоката до адміністративної відповідальності за непідкорення розпорядженню головуючого?
Судова практика
Для прикладу, висновки про те, що адвокати не є суб’єктами правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, були зроблені в постановах: (1) судді Апеляційного суду Тернопільської області від 10.04.2014 р., якою скасовано постанову судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.01.2014 р. у справі № 607/22724/13; (2) судді Апеляційного суду Хмельницької області від 12.03.2011 р., якою скасовано постанову судді Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 03.02.2011 р. у справі № 33-87/11/2011. Крім того, аналогічні висновки про «суб’єкта правопорушення» стали підставою для закриття провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності адвокатів за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП суддями Обухівського районного суду Київської області (постанова від 11.12.2014 р. у справі № 372/6093/14-п) і Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (постанова від 06.06.2017 р. у справі № 204/2894/17).
Читайте також: Повноваження адвоката на представництво в суді можуть бути підтверджені безпосередньо договором про надання правничої допомоги
Однак існує й практика, яка виходить з того, що адвокат все ж є суб’єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185-3 КУпАП. Наприклад, адвокати притягувалися до відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення постановою: (1) Апеляційного суду Миколаївської області від 27.09.2010 р. у справі № 1/2-2010 – за невиконання розпорядження головуючого, перешкоджання протягом, приблизно 10 хвилин, оголошенню прокурором обвинувального висновку, оголошення без дозволу головуючого заяви, висловлювання на адресу суду погрози; (2) судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.09.2016 р. у справі № 200/16415/16-п – за непідкорення розпорядженню головуючого щодо необхідності припинення відеозапису судового засідання на мобільний телефон до вирішення слідчим суддею питання про дозвіл на такий запис згідно з ч. 6 ст. 27 КПК (31.05.2017 р. суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області повернув апеляційну скаргу на вищевказану постанову адвокату через пропуск ним строку на оскарження та відсутність поважних причин для його поновлення); (3) судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13.11.2020 р. у справі № 760/24688/20 – за грубі висловлювання на адресу головуючої судді, в тому числі із застосуванням ненормативної лексики, зухвалу поведінку та нереагування на розпорядження головуючої судді щодо необхідності припинення вказаних дій (20.05.2021 р. суддя Київського апеляційного суду залишила без задоволення апеляційні скарги адвокатів на вказану постанову, зазначивши, що суб`єктом даного адміністративного правопорушення може бути будь-яка особа, яка бере участь у судовому засіданні); (4) судді Вищого антикорупційного суду від 24.11.2022 р. у справі № 991/5499/22 – за наполягання на наданні можливості заявити клопотання, про можливість заявлення якого після виступу прокурора йому було роз’яснено, непідкоренні розпорядженню головуючого, перешкоджанні виступу прокурора в судовому засіданні (21.12.2022 р. суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду залишив без задоволення апеляційну скаргу адвоката на вказану постанову, зазначивши, що суб`єктом такого адміністративного правопорушення може бути будь-яка особа, яка бере участь у судовому засіданні, зокрема учасник кримінального провадження (крім обвинуваченого)).
Мали місце й випадки, коли хоч суди апеляційної інстанції й скасовували рішення про притягнення адвокатів до відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, але через недоведеність у діях таких осіб ознак об’єктивної сторони складу вказаного адміністративного правопорушення, а не через те, що адвокат не є суб’єктом такого правопорушення. Так, 08.09.2023 р. суддя Сумського апеляційного суду скасував постанову судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26.05.2023 р. у справі № 588/1094/22 щодо адвоката, оскільки за підсумками прослуховування аудіозапису судового засідання не встановив, що суд, посилаючись на положення ст. 330 КПК, робив захиснику зауваження, роз`яснював наслідки його невиконання, в тому числі й наслідки повторного порушення порядку в залі суду, а висновки про продовження порушення правил після неодноразових попереджень не відповідають дійсності; 22.05.2017 р. суддя Апеляційного суду Київської області скасував постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.04.2017 р. у справі № 369/4049/17, в тому числі через відсутність доказів та невмотивованість рішення; 18.12.2012 р. суддя Апеляційного суду Харківської області скасував постанову судді Зміївського районного суду Харківської області від 25.10.2012 р. у справі № 2014/2753/2012 з причини того, що адвокат вимушено не підкорився розпорядженням головуючого сісти на місце через дії суду, який помилково оголосив про можливість оскарження ухвали, не роз’яснивши порядок та час отримання її копії.
Таким чином, у правозастосовній практиці хоча й наявні приклади існування двох підходів до тлумачення ч. 1 ст. 185-3 КУпАП в питанні того чи може бути адвокат притягнутий до адміністративної відповідальності за такі дії, як «непідкорення розпорядженню головуючого», які вважаються неповагою до суду, але в «найсвіжіших» рішеннях, знайдених під час цього дослідження в ЄДРСР, здебільшого судді притримуються саме такого тлумачення, згідно з яким захисник/представник може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за неповагу до суду, яка проявилася в непідкоренні розпорядженню головуючого. Тож який із двох підходів є правильнішим?
Порівняльний аналіз норм
Якщо співставити положення ст. 185-3 з іншими нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, то можна помітити, що в ст. 185-3 КУпАП відсутнє застереження у формі примітки, в якому б чітко було вказано до кого ця норма застосовується чи не може бути застосована в певній ситуації. Тобто саме відсутністю примітки із застереженнями ст. 185-3 кодексу відрізняється від статей 122, 123, 126, 152-1, 163-9, 163-18, 163-19, 166-27, 172-4, 172-5, 172-6, 172-7, 172-8, 172-9, 172-9-1, 172-9-2, 203 КУпАП, які містять примітку.
Наприклад, у примітках до статей 122, 123, 152-1, 163-9, 163-18, 163-19, 172-5, 172-6, 172-7, 172-8, 172-9, 172-9-1, 172-9-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення надається пояснення, хто є суб’єктами зазначених у таких нормах правопорушень, а в примітці до статей 126, 203 цього ж кодексу вказано, до яких осіб не застосовується відповідні приписи щодо притягнення до адміністративної відповідальності. У ст. 172-4 КУпАП наведено хто є суб’єктом зазначеного в такій нормі правопорушення з наведенням винятків, на яких саме посадових осіб вона не поширюється. Натомість у примітці до ст. 166-27 КУпАП зазначено, що положення цієї статті не застосовуються у випадках, якщо цим Кодексом встановлена інша відповідальність за відповідні правопорушення у сфері надання адміністративних послуг, в той час як у ст. 185-3 цього кодексу подібне застереження відсутнє.
Читайте також: Мобілізація захисника не є підставою для зупинення судового провадження
Отже, порівняння зазначених у вищезгаданих статтях застережень, викладених у примітках до норм про адміністративну відповідальність, із положеннями ст. 185-3 КУпАП дозволяє дійти висновку, що у випадках, коли законодавець бажав чітко обмежити коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за певне адміністративне правопорушення, то з відповідною метою до такої норми – про відповідальність за певні дії – включав примітку, в якій детально описувалося, хто є суб’єктом зазначеного у відповідній нормі правопорушення, а до кого її положення не застосовуються. А оскільки в ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення схоже застереження, викладене у формі примітки, відсутнє, то її може бути застосовано в тому числі й до адвокатів, які беруть участь у судовому засіданні в якості захисників/представників.
Зазначене підтверджує й використання законодавцем у ч. 1 ст. 185-3 КУпАП поєднання слів «інших громадян», які в цьому ж кодексі зустрічаються, крім, як у наведеній нормі, ще в одній статті, яка передбачає адміністративну відповідальність, а саме в ч. 5 ст. 122 кодексу. В ній вказано про «відповідальність за порушення, передбачені частинами 1-4 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян». Зі змісту даної норми очевидно, що формулювання «інших громадян» використане тут саме в широкому розумінні – як необмеженої кількості осіб. Вказане дозволяє зробити висновок про те, що й у ч. 1 ст. 185-3 КУпАП законодавець мав на увазі необмежене коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за неповагу до суду, незалежно від їх професійної приналежності (адвокати, прокурори) чи їх процесуального статусу.
Співвідношення обов’язку та права на протест
Поруч із наведеним у кожному конкретному випадку суддя, який оцінює поведінку учасників судового процесу в судовому засіданні, повинен виважено підходити до питання чи застосовувати в конкретному випадку ст. 185-3 КУпАП (прикладом цього є вже згадана вище постанова суду апеляційної інстанції в справі № 2014/2753/2012), не забуваючи про те, що адвокат наділений правом на процесуальний протест, який може проявлятися у формі (1) клопотання, (2) заяви, (3) вимоги, (4) відводу, (5) заперечення (зауваження, протесту), (6) скарги. Детально ці способи протестного реагування, в тому числі й дії головуючого, аналізувати не будемо, оскільки вони не предмет нашого дослідження й за бажання про них можна прочитати в книзі О. Г. Яновської «Протестна діяльність адвоката у кримінальному провадженні (окремі питання правозастосування)» (Х.: Фактор, 2013. – с. 48).
Однак, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов’язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил (ст. 42 Правил адвокатської етики). Адвокат не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне й зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до свого клієнта, його самого або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством та/або актами РАУ, НААУ (ст. 43).
Проте за будь-яких обставин використання відповідних можливостей процесуального протесту не може відбуватися у формі невиконання адвокатом розпоряджень головуючого, оскільки в протилежному випадку за подібну поведінку захисника/представника може бути притягнуто до відповідальності за неповагу до суду. Окрім того, суддя або ж учасники судового провадження можуть ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність адвоката за неетичну поведінку в судовому засіданні, оскільки підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема, є порушення правил адвокатської етики (ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). В Узагальненні дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо заяв (скарг) представників прокуратури та правоохоронних органів, затвердженому рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі – ВКДКА) / № V-006/2021 від 27.05.2021 р., вказано, що відсутність реагування з боку суду на неетичну поведінку адвоката не виключає відповідальності останнього за скаргами учасників процесу, в тому числі процесуальних опонентів. Підтверджує це й практика кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, які розглядають скарги на поведінку адвокатів у судових засіданнях, в тому числі в частині тверджень про невиконання розпоряджень головуючого (див. рішення ВКДКА № IV-002/2022 від 29.04.2022 р. і № ІІ-007/2024 від 29.02.2024 р.).
Тому, згідно з діючим законодавством, у разі неповаги до суду існує ймовірність притягнення адвоката не лише до адміністративної (власне за такі дії, як неповага до суду, що проявилася в невиконанні розпорядження головуючого), але й до дисциплінарної (за неетичну поведінку в судовому засіданні, яка, серед іншого, могла включати невиконання розпорядження головуючого) відповідальності.
Висновки
Отже, адвокат, який у судовому провадженні виступає в ролі захисника/представника, зобов’язаний виконувати розпорядження головуючого в судовому засіданні, й у разі їх невиконання він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, оскільки є суб’єктом такого адміністративного правопорушення, як неповага до суду
Джерело: Юридичний вісник України
