Судова практика
Якщо при призначенні неповнолітньому покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією статті КК, додатково посилатися на ст. 69 КК не потрібно
7 квітня 2025 р. Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 754/15594/23 залишила без задоволення касаційну скаргу прокурора, який просив вважати неповнолітнього засудженим за ч. 2 ст. 125 КК із застосуванням ст. 69 КК.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, неповнолітнього засуджено за ч. 2 ст. 125 КК із застосуванням ст. 100 КК до покарання у виді 60 годин громадських робіт.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що призначення місцевим судом неповнолітньому обвинуваченому покарання поза межами санкції ч. 2 ст. 125 КК у виді громадських робіт на строк 60 годин, з посиланням тільки на норми Загальної частини КК України, що регулюють особливості призначення покарання неповнолітнім (ст. 100 КК), без врахування загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК, зокрема щодо дотримання мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією цієї статті, з чим безпідставно погодився і суд апеляційної інстанції, є неправильним застосуванням (тлумаченням) закону України про кримінальну відповідальність.
Читайте також: Для кваліфікації втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність шляхом психологічного впливу достатньо пропозиції вчинити злочин
Об’єднана палата вказала, що ст. 99 – 102 КК конкретизують положення ч. 1 ст. 65 КК.
Ці норми не конкурують між собою, оскільки ст. 99 – 102 КК встановлюють розміри покарань, у межах яких вони можуть бути призначені у випадках вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, якому покарання необхідно призначати незалежно від мінімального розміру покарань, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за якою його засуджено, а також від того, чи є підстави для застосування положень ст. 69 КК.
Разом з тим, при наявності умов та підстав, за вчинення кримінального правопорушення неповнолітньому може бути призначене покарання із застосуванням приписів ст. 69 КК.
Таким чином, якщо при призначенні неповнолітньому покарання з урахуванням положень ст. 99 – 102 КК, таке покарання буде нижчим від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, додатково посилатись на ст. 69 КК не потрібно.
Апеляційний суд, спростовуючи доводи апеляційної скарги прокурора про помилкове призначення неповнолітньому покарання поза межами санкції ч. 2 ст. 125 КК у виді громадських робіт на строк 60 годин з посиланням тільки на ст. 100 КК, без застосування положень ст. 69 КК, зазначив, що оскільки ст. 100 КК є спеціальною нормою по відношенню до ст. 69 КК, то при конкуренції норм закону, має застосовуватися спеціальна норма, яку суд першої інстанції вірно застосував у цьому випадку. В протилежному випадку дотримання вимог ст. 100 КК стосовно нижчої граничної межі покарання, встановленої санкцією статті Особливої частини КК, ставилось би у залежність від наявності підстав для застосування ст. 69 КК.
Отже, судами попередніх інстанцій правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність при призначенні неповнолітньому покарання за ч. 2 ст. 125 КК із застосуванням ст. 100 КК у виді громадських робіт на строк 60 годин, оскільки розд. XV КК визначені особливості призначення покарання неповнолітнім (ст. 99 – 102 КК), тому доводи касаційної скарги прокурора про необхідність посилання при призначенні покарання на ст. 69 КК Верховний Суд визнав неспроможними.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
