Звільнення особи з посади прокурора в Україні за власним бажанням не впливає на можливість притягнення її до кримінальної відповідальності за державну зраду

27 березня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 759/10956/17 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який просив закрити кримінальне провадження.

Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, фігуранта засуджено за ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону від 08 квітня 2014 р. № 1183-VII), а саме за те, що він, будучи громадянином України, займаючи керівну посаду в незаконно створеному на території АР Крим правоохоронному органі – «военной прокуратуре черноморского флота российской федерации», своїми діями сприяє підвищенню обороноздатності російської федерації шляхом надання нібито законного вигляду процедурам відчуження майна держави України, яке перебуває на балансі Міністерства оборони України, на користь «министерства обороны российской федерации», чим підриває обороноздатність України, а також своїми діями забезпечив та продовжує забезпечувати функціонування незаконно створених органів так званої «республики крым», сприяв і продовжує сприяти представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності проти України та її обороноздатності, що забезпечує тривалу окупацію півострова Крим.

Читайте також: Інформування ворога про переміщення зброї, боєприпасів та військових підрозділів має кваліфікуватися як державна зрада, якщо передані відомості не є державною таємницею

У касаційній скарзі захисник зазначав, що відповідно до наказу Генерального прокурора України від 11 березня 2014 р. засуджений був звільнений з посади прокурора за власним бажанням, а отже, на момент вступу на посаду прокурора військової прокуратури російської федерації не був пов’язаний з Україною присягою чи будь-яким іншим обов’язком.

Верховний Суд визнав зазначені доводи захисника безпідставними, оскільки суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, є громадянин України, який досяг шістнадцятирічного віку, без належності до будь-яких посад, а доказів про вихід засудженого з громадянства України або його втрату матеріали кримінального провадження не містять.

Отже, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають приписам ст. 370, 419 КПК України.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути