Події
Інфляція судових рішень Судді Верховного Суду взяли участь у професійній дискусії
Судове рішення має захищати право, бути виконуваним, аргументованим і зрозумілим суспільству. Воно не повинно змушувати позивача звертатися до суду повторно чи створювати колізію з уже ухваленими раніше рішеннями. Про це говорили судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Дмитро Гудима і Василь Крат та їхня колега із Касаційного господарського суду Олена Кібенко під час професійної дискусії «Інфляція судових рішень: причини, наслідки, засоби протидії».
Рішення суду повинно бути виконуваним
Озвучуючи свою позицію, Дмитро Гудима зазначив, що він вжив термін «інфляція судових рішень» в окремій думці від 20 червня 2024 року у справі № 216/5657/22. У ній суддя вказував, що «судова система не призначена для того, аби «продукувати» судові рішення, які неможливо виконати, якщо за змістом такі рішення підлягають примусовому виконанню. У випадку продовження такого «продукування» ми матимемо (і вже маємо) так звану інфляцію судових рішень».
Суддя пояснив, що намагався детально описати своє бачення того, яким має бути судове рішення: воно (принаймні в цивільній, господарській та адміністративній юрисдикціях) повинне захищати право позивача або відновлювати право; рішення, яке підлягає виконанню, має бути виконуваним, а не декларативним, і не повинне змушувати позивача звертатися до суду повторно. Водночас не секрет, що деякі судові рішення залишаються невиконуваними, оскільки вони не спрямовані на відновлення права в конкретному судовому процесі. Натомість учасник справи отримує певну умовну преюдицію, що, на його думку, може допомогти йому захистити право в іншому провадженні.
Зрештою, виконуваність судових рішень значно залежить від їх резолютивної частини. Скажімо, за вимогою про демонтаж самочинного будівництва на виконання рішення суду може впливати те, чи суд вирішив демонтувати об’єкт коштом відповідача, чи зобов’язати його зробити це за власний кошт (див., наприклад, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 523/8263/20 (п. 66), від 27 листопада 2024 року у справі № 463/5124/21 (п. 47).
Окрім цього, як зазначив Дмитро Гудима, цінність судового рішення можна вимірювати не тільки тим, чи захищає воно або від-новлює право та чи є виконуваним? Може бути й економічний аналіз цінності рішення. Суддя зауважив, що учасники справи та держава вкладають у судовий процес час, людські, технічні ресурси тощо, які також визначають цінність судового рішення в сенсі його економічної вартості. Якщо для захисту одного права треба «породити» 10 судових процесів, тобто якщо один спір вирішується в значній кількості справ, то соціальна цінність відповідних судових рішень знижується, а їхня економічна цінність (як вартість затрат на судові процеси) зростає.
Розумна передбачуваність судового рішення
У свою чергу його колега Василь Крат, відповідаючи на запитання, що для нього означає «інфляція судового рішення», запропонував міркувати від зворотного – говорити про те, яким рішення мало б бути.
По-перше, судові рішення повинні бути розумно передбачуваними. Навіщо потрібна розумна передбачуваність судових рішень?
Очевидно, що особа, фізична чи юридична, має можливість прогнозувати, як буде вирішено її спір. Це – одне з основних завдань, яке дозволяє зробити вирішення спору прогнозованим (постанова Об’єднаної палати КЦС ВС від 4 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19).
По-друге, не повинно бути колізії судових рішень. Доповідач зауважив, що учасники обороту часто намагаються використовувати приватноправовий інструментарій, аби нівелювати судове рішення, яким уже було вирішено їхній спір. Наприклад, КЦС ВС звертав увагу на те, що для приватного права, з урахуванням принципу розумності, є неприйнятним використання правомірних приватно-правових конструкцій (зокрема, конструкції оспорюваного правочину) з метою створення передумов для позбавлення права власності добросовісного набувача, у разі, коли існує судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову про витребування майна в добросовісного набувача. Правопорядок не може до-пускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення «колізії» судових рішень (постанова КЦС ВС від 1 березня 2023 року у справі № 442/3663/20).
Як на думку судді, запобіжником «інфляції судового рішення» є, зокрема, принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще з часів римського права та існував у зв’язку з іншим правилом – tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище порівняно з тим, якого досягнула в попередній інстанції (постанова КЦС від 20 червня 2024 року у справі № 216/5657/22).
У межах вказаної дискусії обговорювалося й питання щодо інфляції судового рішення внаслідок тривалого розгляду справи (коли на момент ухвалення рішення його значення для позивача втрачає актуальність).
Як на думку Олени Кібенко, судді КПС ВС, якщо рішення не розв’язує конфлікту між сторонами або позивач після його ухвалення змушений знову звертатися до суду, таке рішення є знеціненим. Касаційному суду доводиться скасовувати таке рішення й передавати справу на новий розгляд, хоча й, можливо, вона вже розглядалася судами по-передніх інстанцій протягом тривалого часу.
Джерело: Юридичний вісник України
