Стратегічні орієнтири правового й наукового забезпечення екологічної безпеки

Сьогодні як для України, так і міжнародної спільноти надзвичайно важливим є формування стратегії, тактики і мистецтва креативної освіти, науки і практики для забезпечення екологічної безпеки та збереження фундаментальних основ екологічної системи й природного навколишнього середовища.

Біологічні, хімічні та екологічні загрози і небезпеки

Світова спільнота на світанку ХХІ століття остаточно вступила в епоху нового інноваційного цивілізаційного розвитку «Індустрії 4.0». Новітні ідеї, інновації, знання, наукові розробки стали наріжним каменем, фундаментальною основою розбудови культури, освіти, науки, медицини, економіки провідних країн світу (Біленчук П. Д. Електронна цивілізація: інноваційне майбутнє України. Монографія/ П. Д. Біленчук, М. М. Близнюк, О. Л. Кобилянський, М. І. Малій, Ю. О. Пілюков, О. В. Соболєв, за заг. ред. П. Д. Біленчука. К.:УкрДГРІ, 2018. с.13).

Читайте також: Наукові установи можуть проводити лісові рубки для дослідницьких цілей

Відомо, що сучасний світ тоне в потужних потоках інформації, різного роду відомостей, даних, що призводить до пришвидшення темпів життя, споживання природних ресурсів, загострення протиріч та виникнення кризових ситуацій як загальносвітового, так і регіонального рівнів, продукування величезної кількості відходів, сміття, суттєвого погіршення стану екології.

Своєрідною науковою платформою для визначення стратегії й обміну інноваціями у вирішенні питань забезпечення екологічної безпеки стала І Міжнародна науково-практична конференція BCET 2025 «Біологічні, хімічні та екологічні загрози під час війни», проведена Львівським державним університетом безпеки життєдіяльності спільно зі Львівським національним медичним університетом імені Данила Галицького за партнерства Львівського обласного центру контролю і профілактики хвороб МОЗ України і Товариства Червоного Хреста України.

Відкрив дискусію ректор Львівського держуніверситету безпеки життєдіяльності Дмитро Бондар. У роботі конференції також взяли участь і виступили заступник голови ДСНС України Володимир Демчук, директор департаменту освіти, науки та спорту МВС України Олександр Тарасенко та начальник управління організації медичного забезпечення ДСНС України Наталія Яшан. Загалом же учасниками наукового заходу стали понад 800 представників органів державної влади, місцевого самоврядування, закладів вищої освіти, наукових установ та організації громадянського суспільства з усіх регіонів країни та з-за кордону. Деякі з них безпосередньо брали участь, інші долучилися до конференції онлайн.

Читайте також: Земля без корупції: оренда ділянок через аукціони в «Земельному банку»

На пленарному засіданні, під час панельних дискусій та тренінгів учасники дискусії обмінювалися досвідом реагування на надзвичайні ситуації, зумовлені військовими діями, ділилися результатами наукових досліджень, обговорювали новітні підходи до захисту населення та довкілля. Особлива увага при цьому була приділена питанням екологічної безпеки, впливу бойових дій на довкілля, ризикам і загрозам техногенних катастроф та біо-безпеці, зокрема стосовно:

• втілення перспективного плану реалізації ініціативи Саміту Організації Об’єднаних Націй щодо впровадження порядку денного у сфері сталого розвитку світу до 2030 року, у частині запобігання та протидії медико-біологічним, хімічним та іншим екологічним загрозам та небезпекам;
• сучасних тенденцій та стратегічних освітніх, наукових і праксеологічних орієнтирів розвитку суспільства знань у світі до 2030 року для забезпечення екологічної безпеки;
• реалізації нових завдань освіти, науки і практики в еру електронної комунікації, спрямованих на захист фундаментальних основ екологічної системи та природного навколишнього середовища від ризиків, загроз і небезпек, зокрема створення освітньо-праксеологічного простору, запровадження креативної освіти і науки, використання інноваційних засобів, методів та технологій нового тисячоліття.

Як наголошувалося, у складних умовах сьогодення, коли війна створює додаткові виклики, ризики, загрози й небезпеки для системи цивільного захисту, охорони здоров’я, довкілля та національної безпеки в цілому, такі наукові платформи сприяють не лише професійному зростанню фахівців, а й визначенню стратегічних орієнтирів подолання глобальних і регіональних загроз та небезпек, зміцненню міжнародного співробітництва і впровадженню інновацій у безпекову діяльність. Так, для обміну досвідом праксеологічної діяльності під час конференції проведено показові імітації ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов’язаних із медико-біологічними та хімічними загрозами. А опублікована за результатами проведення конференції колективна монографія з питань запобігання та протидії біологічним, хімічним та іншим екологічним загрозам і небезпекам під час війни, як вважаємо, дасть змогу практичним працівникам використовувати сучасні наукові підходи для підвищення ефективності реагування на надзвичайні ситуації та посилення біо-безпеки й біо-захисту в умовах воєнного, так і післявоєнного часу.

Слід зазначити, що Львівський державний університет безпеки життєдіяльності вкотре підтверджує свою роль осередку наукової думки та праксеологічного досвіду в сфері екологічної безпеки, демонструючи готовність до викликів часу й сприяючи розвитку безпекового середовища нашої країни шляхом впровадження інноваційних: 1) засобів критичного мислення, ноозасобів (для визначення світо-гляднофілософських орієнтирів (Біленчук П. Д., Кравчук О. О. Формування наукового світогляду як необхідна умова забезпечення громадської безпеки та захисту громадського порядку: збірник наукових праць Міжнародної Карпатської Школи: весняна сесія (15 травня 2025 року): перше видання.

Яремче – Косів: Наукове товариство імені Шевченка, 2025. С. 230–232) забезпечення екологічної безпеки (Біленчук П. Д., Кравчук О. О.), стратегії протидії порушенням міжнародного гуманітарного права (Заворотько І. Г., Боровик А. В.), а також порушенням зберігання хімічних відходів (Деревянко Н. З.); 2) методів спеціального аналізу прийняття рішень (екологоекономічної оцінки хімічного забруднення атмосферного повітря вибуховими речовинами (Данченко Ю. М.), оцінки наслідків війни для водної безпеки південносхідних регіонів України (Гапіч Г. В., Новіцький Р. О.) та кліматичних змін (Кіряк Ю. П.), ідентифікації біологічних загроз (Тимчишин К. В., Тимчишин А. М.), оцінки ризиків забруднення хімічними речовинами (Лобойко В. В.), нормування небезпечних хімічних речовин у об’єктах довкілля (Сибірний А. В.); 3) технологій ситуаційного управління реагування як на типові, так і на кризові ситуації (управління сталим розвитком землеробства для забезпечення екологічної безпеки (Шевченко С. М., Ткаліч Ю. І.), протидії інфекційним захворюванням (Литвин Г. О.), сталого ведення лісового господарства для захисту лісових екосистем від антропогенних та кліматичних загроз і небезпек (Чернявський М. В.), ландшафтнопросторової організації рекреаційної інфраструктури (Шукель І. В.), управління біологічними, хімічними та екологічними загрозами (Єрмаков Ю. Ю., Барабаш О. О., Лесик Р. Б, Громовик Б. П., Панькевич О. Б.), використання системи відеоспостереження «Безпечне місто Львів» (Смілевський М. Л.).

Підготовка фахівців для забезпечення екологічної безпеки

Особлива увага під час конференції була приділена підготовці фахівців для забезпечення екологічної безпеки, адже очевидно, що в умовах обмеженого часу, недостатньої кількості професійно підготовлених людей, що є необхідною умовою креативних рішень для порятунку довкілля, потрібно мати чіткі орієнтири, своєрідний компас професійної дії та ґрунтовні базові знання для усвідомлення й розуміння, які глобальні виклики, ризики та небезпеки чекають людство в ХХІ столітті (Біленчук П. Д., Береський Я. О., Кобилянський О. Л., Малій М. І., Перелигіна Р. В. Конвергенція сонячного суспільства знань: креативна освіта і цивілізаційний розвиток: монографія; за заг.ред. П. Д. Біленчука. К.: УкрДГРІ, 2019. С.87).

У частині першій статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічна безпека визначається у вузькому розумінні як «стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей» (zakon.rada.gov.ua/laws/ show/126412#Text). Тоді, як екологічна безпека має гарантувати якість навколишнього природного середовища, яка необхідна для стійкого функціонування світової екосистеми та забезпечення життєдіяльності людини.

Читайте також: Встановлено кваліфікаційні вимоги до експертів з радіаційного захисту

Тому закономірним кроком забезпечення екологічної безпеки для сталого розвитку світу має стати формування новітньої креативної освіти, науки і практики нового тисячоліття для запобігання й протидії ризикам, загрозам та небезпекам у галузі охорони навколишнього природного середовища, виходу світогляду, екологічної свідомості та культури на новий рівень.

Відповідно й підготовка фахівців має бути спрямована на формування їх особистості, розвиток духовно-моральних здібностей, які виступають духовно-моральними цінностями культури (загальнолюдської, етнічної), оскільки реалізація потреб, як індивідуальних, так і суспільних у відповідності з культурними цінностями забезпечує не лише виживання соціуму, а й його гармонійний розвиток. Тоді, як кожна культура приречена на занепад з втратою життєдайного джерела доступу до істини (духовності) у світовому потоці змін. Ось чому право на життя людини, слушно вважає вчений, засновник школи супраментальної психології Василь Андрійович Чумаченко, нерозривно пов’язане з правом на розвиток своєї особистості» (Чумаченко В. А.
Характерництво в Україні: посібник. Частина 4 К.: «Характерницька академія», 2019.с. 89).

Такий підхід забезпечить прогресивний, інноваційний шлях цивілізаційного розвитку суспільства, яке гармонійно розвивається з метою досягнення щастя, здоров’я, заможності, добробуту, багатства і зиску, на противагу регресивному, агресивному, негативному шляху, побудованому на агресії, невігластві, корупції, злодійствах, зловживаннях, злорадстві, тобто існує там, де панує агресія, війна, тероризм, злочинність.

Зважаючи на наведені на конференції аргументи та ідеї, вважаємо за доцільне запропонувати запровадити підготовку здобувачів вищої освіти за міждисциплінарними міжгалузевими програмами за спеціалізацією «Екологічна безпека».

Разом із тим триває обговорення про позиції щодо запровадження підготовки фахівців з вищою освітою за спеціалізацією «Військова екологія» з огляду на особливий правовий режим земель оборони (zakon.rada.gov.ua/laws/ show/134515#Text).

Як на думку авторів та учасників дискусії, такий підхід дозволить використати потужний творчий потенціал ідей, інновацій і «ноухау» сонячного суспільства знань та «Індустрії 4.0» в масштабному перетворенні людської цивілізації для охорони навколишнього природного середовища, аби своєчасно впливати на багатогранні виклики й наслідки (загрози, ризики, небезпеки) для регіональної та світової екосистем, а також гармонійно поєднати партнерські стосунки держави, приватного сектора і громадянського суспільства, пов’язані із впровадженням цих інновацій в освітній процес, наукову роботу й практичну діяльність задля забезпечення екологічної безпеки.

Петро БІЛЕНЧУК, професор Європейської академії прав людини
Олександр КРАВЧУК, заступник начальника відділу МВС України

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути