Юридична практика
Адвокат – не торговець. Тому може працювати без платіжного терміналу і РРО
Інтерес контролюючих органів до готівкових розрахунків пояснення не потребує, а отримання ними від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення у цій сфері, є підставою для проведення фактичної перевірки. Це прямо зазначено у пп. 80.2.2 Податкового кодексу України (ПКУ).
Тож інформація щодо можливих порушень, отримана від Департаменту міської ради, спонукала податківців завітати із перевіркою до адвоката К.
Адвокат К. представляв інтереси позивача у цивільній справі, де Департамент міської ради був відповідачем. Серед іншого до матеріалів справи було долучено заяву адвоката щодо стягнення з Департаменту судових витрат, а також довідку, що підтверджує оплату позивачем і, відповідно, отримання адвокатом гонорару за надання правничої допомоги в готівковій формі.
За результатами фактичної перевірки адвоката К. притягнули до адміністративної відповідальності за ст. 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), тобто, за «порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги)». На думку контролерів, яку і зафіксували у протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності, адвокат К. через відсутність банківського терміналу не забезпечив держателям електронних платіжних засобів можливості розрахуватися за продані ним товари (надані послуги), а, отже, не дотримав вимог ст. 38 Закону України від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» (далі — Закон № 1591-IX) та постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)».
Адвокат К. оскаржив до суду постанову про накладення адміністративного стягнення в сумі 3 400 грн.
Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позов задовольнив.
При цьому, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 по справі № 569/19455/24 є декілька моментів, що заслуговують на увагу.
По-перше, суди (обох інстанцій) звернули увагу на те, що податкова служба мала перевіряти адвоката як самозайняту особу, але направлення оформили на перевірку фізичної особи-підприємця. Варто зауважити, що адвокат К. має податковий статус фізичної особи-підприємця (ФОП) з ознаками особи, що здійснює незалежну професійну діяльність. Загалом це додає зайвих клопотів самозайнятій особі (докладно про це – в публікації «Адвокат і підприємець: одна особа – два статуси?», а також у відповіді на питання адвокатського іспиту «Оподаткування адвокатської діяльності»), проте в цьому випадку подвійний податковий статус платника податків «підвів» контролерів.
Суди наголосили, що визначення статусу особи, яку притягнуто до відповідальності, в цій справі є важливим, адже так визначається суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-15 КУпАП.
По-друге, щодо самого правопорушення, яке інкримінували адвокатові, висновки судів (на відміну від претензій податківців) ґрунтуються на комплексному аналізі і охоплюють вимоги не лише Закону № 1591-IX, а й норми Законів України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон № 265/95-ВР) та від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076-VI).
Кваліфікуючи вчинене, податківці посилалися на ст. 38 Закону № 1591-IX, відповідно до якої можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв, зобов`язані забезпечувати ТОРГОВЦІ. А торговцем відповідно до ст. 1 зазначеного Закону є суб`єкт господарювання (юридична особа або фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність, незалежну професійну діяльність), який за договором з відповідним надавачем платіжних послуг (еквайром або іншим) приймає до обслуговування платіжні інструменти для здійснення оплати вартості товарів чи послуг, включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі.
Суди, врахувавши вимоги Закону № 1591-IX, тим не менш зауважили, що будь-які питання щодо готівкових та безготівкових розрахунків слід розглядати крізь призму базового для цієї сфери Закону № 265/95-ВР. Цей Закон, як цілком справедливо зазначено в Постанові № 569, не містить визначення поняття «сфери торгівлі, громадського харчування та послуг», так само як і Закон № 5076-VI не передбачає, що адвокатська діяльність належить до вказаних сфер. Не передбачає зазначений Закон і того, що адвокат – фізична особа при наданні юридичних послуг прирівняний до торговця. Терміни, використані в Законі № 265/95-ВР (товар (послуга), покупець, продавець, ціна), за суттю та формою не відповідають термінології, яку застосовують у спеціальному законі, яким є Закон № 5076-VI (правнича допомога, клієнт, адвокат, гонорар).
Крім того, апеляційний суд нагадав, що:
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не є суб`єктами господарювання, а відтак на них не поширюється дія Закону № 265/95-ВР;
- статтею 178 ПКУ, якою визначено порядок оподаткування доходів від незалежної професійної діяльності, не передбачено обов`язкового застосування реєстратора розрахункових операцій при здійсненні готівкових та / або безготівкових розрахунків;
- відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 (справа № 727/4597/19), адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Адже жоден законодавчий чи нормативний акт не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату, а також не визначає порядок здійснення розрахунків клієнтів із адвокатом. До того ж, відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката.
Із можливістю оформлення документа у довільній формі погоджуються і податківці. У відповіді на запитання, розміщеній на офіційному сайті Державної податкової служби України, у розділі «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» (категорія 109 «Порядок застосування РРО та / або ПРРО», підкатегорія 109.03 «Суб’єкти господарської діяльності, які мають право не застосовувати РРО та/або ПРРО»), сказано: «Фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, може надати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ, який підтверджує факт наданої послуги або виконаної роботи». Очевидно, що документ має підтверджувати не лише факт надання послуги, а й факт її оплати. Втім, відсутність згадки про оплату не змінює суті відповіді, адже для її обгрунтування податківці запозичили деякі формулювання з правової позиції Верховного Суду.
Отже, підіб’ємо підсумок: попри те, що Закон № 1591-IX відносить осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, до категорії торговців, на них не поширюється вимога щодо обов’язкової наявності платіжного пристрою для забезпечення можливості здійснення безготівкових розрахунків клієнтами. На це вказує комплексний аналіз законодавства, викладений у постанові по справ № 569/19455/24, яка набрала законної сили.
Докладніше розібратися в питаннях податкового статусу адвоката як самозайнятої особи можна, ознайомившись із рішеннями судів, пов’язаними зі ст. 178 ПКУ в системі LEX, де їх налічується вже понад 1000.
Ірина Назарбаєва,
консультантка з питань оподаткування й бухгалтерського обліку ActiveLex
