Connect with us

Думка експерта

Марина Барсук: довічне фінансове забезпечення суддів — запорука їхньої неупередженості

Опубліковано

Суддя-спікер Північного апеляційного господарського суду Марина Барсук в матералі для Української правди висвітлює важливість довічного грошового утримання для суддівської незалежності та підкреслює, що проблема не зводиться лише до цифр.

За словами Марини Барсук, суспільна дискусія часто зводиться до простих порівнянь із середньою пенсією, однак судді не мають ані «звичайних пенсій», ані «звичайних зарплат».

«Довічне грошове утримання суддів – це не тільки забезпечення державою незалежності правосуддя, а і також практичний захист від тиску: важко шантажувати людину, яка не боїться втратити роботу, бо знає, що держава виконає свої зобов’язання незалежно від того, чиї інтереси зачепили її рішення», – пояснює суддя.

Вона підкреслює, що рівень матеріального забезпечення суддів – це механізм, що гарантує їхню незалежність і можливість ухвалювати рішення лише на основі закону. Система базується на взаємній відповідальності: від суддів вимагають високих професійних стандартів та дотримання етичних і публічних обмежень, а держава, у свою чергу, має забезпечувати умови для їхньої незалежності як під час служби, так і після відставки.

Попри це, у кризові періоди спеціальні гарантії часто стають предметом критики. На думку Марини Барсук, така критика ігнорує професійні ризики та постійний тиск, з якими стикається суддя. Йдеться не про привілеї, а про компенсацію за довічні обмеження.

Показовим прикладом суддя називає Польщу, де у 2020 році суддівські виплати становили від 1750 до 5100 доларів США, при тому, що середня пенсія дорівнювала близько 480 доларів. Зовні це виглядає як дисбаланс, але фактично є гарантією незалежності, адже суддям заборонено займатися бізнесом чи обіймати інші посади.

«Соціальні гарантії суддів – це частина механізму, який захищає право кожного громадянина на справедливий суд», – наголошує Барсук.

Водночас нинішня українська система, за словами судді, має низку проблем.

«Її ефективність підривається системними вадами, що накопичувалися роками й потребують комплексного вирішення. Серед них – відсутність механізму автоматичного перерахунку довічного грошового утримання при змінах суддівської винагороди. Через це колишні судді отримують незмінні виплати, навіть коли зростають оклади чинних суддів», – пояснює Марина Барсук.

Ще однією проблемою є прив’язка виплат до прожиткового мінімуму, який не відповідає економічним реаліям. Так, у 2025 році цей показник для суддів складає 2102 грн, тоді як для інших громадян – 3028 грн. Також змінено підхід до розрахунку довічного утримання: якщо до 2015 року воно становило 80% суддівської винагороди, то зараз діє складніша формула – 50% за наявності 20 років стажу, з подальшим збільшенням. У результаті судді, які виходили у відставку в різні роки, отримують відчутно різні суми.

«Правила забезпечення суддів мають бути сталими та передбачуваними, щоб кожен суддя розумів, на які умови розраховує після завершення кар’єри. Це – ознака справжньої правової держави», – зазначає Марина Барсук.

Вона підкреслює, що принцип юридичної визначеності є одним із наріжних каменів верховенства права, тож держава зобов’язана діяти послідовно й виконувати власні обіцянки. З цього випливає й принцип легітимного очікування: кожен має право розраховувати на стабільність правил, у межах яких вступає у правові відносини.

Марина Барсук зауважує, що зміни до системи пенсійного забезпечення суддів потребують особливо виваженого підходу. Вона нагадує про рішення Суду ЄС 2019 року, яким польську реформу Верховного Суду визнали незаконною через ризики політичного тиску на суддів.

«Міжнародні стандарти недвозначно визначають: пенсія судді повинна відповідати рівню його останньої винагороди та гарантувати гідне життя. Будь-які обмеження мають бути пропорційними та не підривати сутності самої гарантії», – наголошує суддя, посилаючись також на практику ЄСПЛ.

Вона підсумовує, що довічне грошове утримання – це своєрідний суспільний договір: громадяни отримують незалежний суд, а суддя – компенсацію за професійні обмеження. Проблема криється не у самому механізмі, а у його хаотичному застосуванні в Україні.

«Реформа безумовно потрібна, але її метою має бути посилення незалежності, а не її руйнування під гаслами економії. Інакше існує ризик, що рішення ухвалюватимуться з огляду на те, хто завтра виплачуватиме суддівську винагороду», – резюмує Марина Барсук.

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2025
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.