Connect with us

Судова практика

Співпраця з окупаційною владою попри можливість покинути окуповану територію свідчить про усвідомлений перехід на бік ворога й надання йому допомоги

Опубліковано

21 липня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 331/4882/23 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який посилався на недоведеність винуватості підзахисного поза розумним сумнівом.

Громадянин України, працівник правоохоронного органу – рибоохорони, надав добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, перейшов на бік ворога в умовах воєнного стану та почав надавати допомогу окупаційній адміністрації рф.

Крім того, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями рф, добровільно зайняв посаду «инспектора» незаконного правоохоронного органу «охрана окружающей природной среды и водных биоресурсов в г. Бердянске», створеного на тимчасово окупованій території.

Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, його було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111 (в редакції Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 р.), ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Читайте також: Відмова засудженого за ч. 2 ст. 309 КК співпрацювати з ворогом під час перебування в окупації не є підставою для його звільнення від відбування покарання з випробуванням

У касаційній скарзі захисник зазначав, що в діях підзахисного відсутня об’єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Верховний Суд вказав, що ті громадяни України, які зайняли одну з посад у незаконних органах влади, правоохоронних або судових органах на окупованих територіях та почали здійснювати функції, визначені посадою, можуть бути притягнені до відповідальності за сукупністю кримінальних правопорушень: за  державну зраду (оскільки їхня діяльність може становити одну з форм державної зради) та колабораційну діяльність (оскільки вони зайняли певну посаду в незаконних органах влади).

Однією із форм державної зради є перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту.

Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту, та  є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в  інтересах ворога певні дії на шкоду України. В конкретних випадках цей злочин може полягати у добровільному зайнятті посади у незаконних органах влади на окупованих територіях, участь у будь-яких воєнізованих ворожих формуваннях, передачі матеріальних ресурсів збройним формуванням агресора або провадження господарської діяльності у взаємодії з ворогом.

Читайте також: Особа, яка працювала у правоохоронних органах окупаційної влади, несе відповідальність за колабораційну діяльність незалежно від займаної там посади

Формулювання «на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України» визначає суб’єктивну спрямованість дій винного, однак не є характеристикою суспільно небезпечних наслідків діяння. Факт заподіяння вказаної шкоди не має значення для кваліфікації діяння за ст. 111 КК України.

Злочин за ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає добровільне зайняття посади в  незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Зазначений склад правопорушення також передбачає широкий діапазон незаконних дій – від зайняття посад в органах судової влади, правоохоронних органах до надання допомоги збройним формуванням держави-агресора у веденні бойових дій проти України. При цьому надання допомоги може бути у різноманітних формах, у тому числі інформація щодо пересування військової техніки.

У цій справі суди дійшли переконання, що досліджені докази не підтверджують факту примусу обвинуваченого щодо зайняття посади інспектора в окупаційній адміністрації. Як убачається з оскаржуваних судових рішень, суди врахували показання свідків та письмові докази і дійшли висновку, що обвинувачений був представлений окупаційною владою як «своя людина», відповідальна за контроль над виловом риби та мав повноваження від окупаційної влади. Разом з тим суди зауважили, що інші працівники мали можливість покинути окуповану територію, не співпрацюючи з окупаційною владою, тоді як засуджений свідомо обійняв посаду, підтверджену відповідним наказом, і надавав допомогу окупантам у виконанні їхніх інструкцій, що виразилося в патрулюванні узбережжя. Крім того, суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів того, що обвинувачений постійно перебував під психічним примусом.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 18 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2025
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.