В Україні
Ампутація – не вирок: як відновлюються українські захисники, які втратили кінцівки
1 жовтня в Україні відзначають день українських захисників та захисниць. Символічно, цей день припадає на Покрови, що є покровителькою козацтва. Адже в котре нашим оборонцям доводиться протистояти ворожій орді та проявити мужність та козацьку звитягу. Тисячі з них повертаються з фронту з важкими травмами, зокрема, ампутаціями, які стають новим боєм та викликом у їхньому житті. У фонді Future for Ukraine, що спільно з центром Medical Center Orthotics & Prosthetics надає безоплатне протезування для військових, розповідають історії захисників, які пройшли через ампутацію та завдяки протезуванню змогли повернутися до активного життя.
Владислав Курілов
Військовий-ветеран НГУ
Владислав родом з Ізюма, Харківської області. До війни працював майстром з підключення інтернету. Пробувши місяць в російській окупації, Владиславу вдалося евакуюватися з рідного міста. Подолавши 70 км сірої зони на велосипеді, Влад сів на потяг на Івано-Франківська та деякий час проживав там.
У квітні 2023 року Владислав разом із другом добровільно вступив до Національної гвардії України. На другому бойовому виході його підрозділ опинився під мінометним обстрілом і вогнем снайпера під селищем Роботине. Влад отримав поранення ключиці, але продовжив рятувати інших поранених, поки не підірвався на міні. Провівши 28 годин з накладеними турнікетами на обох ногах, військовому вдалося врятуватися та завдяки побратимам дістатися до місця евакуації. Захисник втратив обидві ноги, але залишився живий, і це була його найбільша мотивація!
Рік тому Владислав пройшов протезування та реабілітацію за програмою Future for Ukraine у центрі Medical Center Orthotics & Prosthetics у США. Щоденні тренування допомогли чоловіку досить швидко опанувати протези та влаштуватися на роботу до представництва MCOP в Україні. Влад працює менеджером по роботі з клієнтами та проводить на протезах по 10 годин на день. Він став прикладом витривалості й доводить, що після ампутації можна не лише відновитись, а й підтримувати інших на цьому шляху. Його слова — “Треба лише не зупинятися — і з часом буде легше” — сьогодні мотивують багатьох ветеранів.
Артем Комісарчук
Військовий-ветеран 105-ї окремої бригади ТРО ЗСУ
Артем добровільно став на захист України ще у 2014-му. Пройшовши бої за Луганськ та Донецьк, потрапив у полон під Іловайськом, де провів понад рік. Після звільнення він повернувся до цивільного життя, влаштувався на роботу в ПриватБанк, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Тетяною.
Згодом у подружжя народилася донечка Яна. Але коли росія почала повномасштабне вторгнення, Артем знову, не вагаючись, пішов до військкомату у Тернополі, де проживав із сім’єю. “Після пережитого в Донецьку, я не хотів, щоб моя дитина бачила війну, щоб батьки мої ховалися в підвалах і боялися, що туди зайдуть росіяни та кинуть гранату”.
На Харківщині, вже як командир взводу, Артем виконував бойові завдання з оборони, розвідки та розмінування. Під час одного з виходів його важко поранило — він опинився між життям і смертю, переніс кому, понад 130 операцій та вимушену ампутацію ноги.
Попри все пережите, Артем не зламався. Сьогодні він виховує донечку, активно займається волонтерською та просвітницькою діяльністю, допомагає армії й іншим ветеранам. І завдяки протезуванню, зміг нарешті зробити те, про що так мріям впродовж 1,5 року перебування в госпіталях — знову стати на ноги та прогулятися за руку з донькою.
Гліб Кравченко
Військовий-ветеран 3 ОШБр
Гліб Кравченко з позивним “Холден” працював у IT, коли почалася повномасштабна війна. Чоловік спочатку допомагав війську як волонтер у рідному Дніпрі. А у 2024 році змінив посаду HR-директора на однострій, щоб бути не спостерігачем, а творцем новітньої історії.
У складі 3 ОШБр 27-річний “Холден” виконував бойові завдання на сході. У вересні 2024 року чоловік отримав осколкове поранення лівої ноги від влучання fpv-дрона під час евакуації поранених. Звістку про вимушену ампутацію сприйняв виважено: «Я розумів, що цього не уникнути, тому спокійно запитав у хірурга: “Мінус одна?”».
Завдяки програмі адаптації ходи, яку Гліб пройшов паралельно із заміною протеза в центрі MCOP Україна, ветеран навчився вправно користуватися протезом. І навіть зізнається, що мозок сприймає протез як свою рідну ногу — лише дзеркало видає правду.
Олег Кушко
Військовий-ветеран 10-ї окремій гірсько-штурмової бригади
24-річний Олег Кушко із Львівщини пішов добровольцем до ТрО з перших днів повномасштабного вторгнення, а згодом воював у 10-й окремій гірсько-штурмовій бригаді на Донеччині. Після першого осколкового поранення він швидко повернувся на фронт, але 28 червня 2023 року під час бою біля Роздолівки наступив на міну й втратив обидві ноги.
Військовий переніс понад 30 операцій, пройшов крізь відчай, депресію та неприйняття себе. Поїздка на протезування до США подарувала надію захиснику, що сучасні біонічні протези зможуть допомогти йому повернутися до повноцінного життя знову. Сьогодні Олег каже впевнено: “У мене дуже круті залізні ноги — я можу знову гуляти Львовом з кавою та смаколиком в руках. Та ще крутіші люди мене оточують”. Він переконаний, що позитивні емоції та підтримка оточення є дуже важливими для успішної реабілітації військових після поранення та протезування, тому хлопець намагається жити активно: плаває на каяках, займається адаптивним спортом. А ще у нього є велика мрія — купити будиночок на краю рідного села, облаштувати його під свої потреби та створити сім’ю.
Разом із партнером – міжнародним центром протезування Medical Center Orthotics & Prosthetics — фонд забезпечив високотехнологічне протезування та адаптацію для 72 українських захисників.
“Ми змінюємо сприйняття людини після ампутації, вчимо бачити можливості, а не втрату. Адже щоб тіло звикло до протеза, має звикнути й мозок. У центрі MCOP Україна використовують комплексний підхід – з пацієнтом працюють протезист та фізичний терапевт одночасно, аби вчасно підлаштовувати протез під потреби людини”, — Олена Ніколаєнко, президентка FFU у США.
Центр MCOP Україна спільно з фондом реалізує програму адаптації та оптимізації ходи під час та після протезування, а також щомісячні безоплатні групи підтримки для ветеранів, які втратили кінцівки. Такі групи проходять у форматі корисних лекцій та активно-спортнивної частини, де учасники пробують адаптивні види спорту за сезоном: вейкбординг, катання на сапах влітку та лижі взимку. У фонді пояснюють, що новий досвід запускає в мозку роботу нових нейронних сигналів, таким чином людина краще опановує зміни в тілі після ампутації та швидше адаптується до ходи на протезі.
Групи підтримки для людей із втраченими кінцівками проходять щомісяця у приміщенні MCOP Україна за адресою: Київ, вул. Казимира Малевича, 86Д.
Попередній запис за телефоном +380979745996. Участь для ветеранів — безоплатна.
