Анафема по-страсбурзьки: як у Раді Європи готуються до розлучення з Кремлем

Сергій Сидоренко, ЄП

Заяви про можливий вихід Росії з Ради Європи шокували багатьох європейців. За майже 70 років існування РЄ ця організація лише одного разу втратила свого члена — у 1967 році, коли в Греції відбувся військовий переворот. Режим «чорних полковників», що захопив владу в країні, не мав геть нічого спільного з демократією, тож невдовзі на країну наклали санкції, а Парламентська асамблея після дворічних дебатів рекомендувала виключити її зі складу РЄ. Довести процедуру до кінця європейці тоді не встигли: в Афінах вирішили не чекати на покарання й наприкінці 1969 року самі заявили про вихід з Ради Європи.

Через 50 років досвід «чорних полковників» став у нагоді путінській Росії. Нині вона крок за кроком повторює той самий шлях — нехай навіть росіянам знадобилося для цього значно більше часу ніж грекам. Ця історія ще не дійшла завершення та головне — те, що Раді Європи вдалося зламати психологічний блок, який досі не дозволяв навіть говорити про вихід Росії з РЄ. А в найближчі місяці цілком може бути пройдена точка неповернення.

Окремої згадки тут заслуговує генсек Турбйорн Ягланд. Політик, саме ім’я якого ще донедавна викликало обурення українських депутатів у ПАРЄ, несподівано став головним рушієм виключення росіян.

Усе навколо грошей

Реальна причина потурань Росії генсека Ради Європи в попередні періоди добре відома. Ягланд оголосив її напередодні — у своєму виступі на сесії ПАРЄ. Ця причина — російські гроші. РФ від минулого року не платить внески до бюджету організації, а на минулому тижні стало очевидно, що і в 2019 році криза лише поглибиться. Росія болюче сприйняла свою поразку в протистоянні з українцями на сесії ПАРЄ і попередила Страсбург: ви там тримайтеся, але грошей не буде. А отже, Рада Європи опинилася під загрозою банкрутства. «У нас закінчується бюджетний процес, і я не чекатиму ще навіть тиждень. РЄ потрібні гроші на зарплатню на наступний рік та на рік після нього, — пояснив Ягланд у спілкуванні з депутатами ПАРЄ. — За норвезькими законами, а я норвежець, взагалі заборонено керувати компанією, якщо немає грошей на її роботу. Тому я збираю Комітет міністрів і доповім їм про це», — сказав Т. Ягланд.

А тим часом коридорами Палацу Європи вже поповзли чутки про кількість запланованих скорочень. От тільки на компенсації звільненим чиновникам грошей немає так само (а у Франції захист працівників — це не порожні слова!). Як виходити з бюджетної кризи — досі незрозуміло. Але про те, що Росія не відновить платежі, зараз усі кажуть із певністю. «Ймовірність того, що керівництво країни (РФ) перегляне позицію щодо внеску до Ради Європи, вважаю мізерно малою. І за такого ставлення Страсбурга до Росії вважаю це рішення абсолютно обґрунтованим», — заявив Леонід Слуцький, голова комітету Держдуми в міжнародних справах.

Конфлікт понад усе…

Отже, ті, хто бажав запобігти поверненню Росії до ПАРЄ, мають усі підстави святкувати перемогу. Та буде великою помилкою вважати, що нинішня перемога України — остаточна, що Київ може розслабитися й чекати, коли «труп ворога пропливе повз нас рікою». Російське лобі, попри їх поразку у цій битві, лишається надпотужним. Росіяни вміють поширювати фейки та проводити інформаційні атаки, а європейська політична еліта й досі лишається схильною вірити їхнім казкам. Свідками цього стали члени Бюро ПАРЄ на зустрічі в минулу п’ятницю.

Росія й раніше мала на меті дестабілізувати Раду Європи, внести туди розкол, і робила це доволі успішно. Та схоже, що тепер у відносинах зі Страсбургом Москва остаточно обрала лінію «конфлікт понад усе». У той час як Ягланд та інші друзі Росії відстоювали її інтереси зі шкодою для себе — Москва працювала на конфлікт.

Повернення Росії до Страсбурга вже не є метою. Значно важливіше — підтримувати конфлікт, підігрівати його. Причому схоже, що у РФ зробили цей вибір ще до початку сесії, коли перемога України в голосуванні щодо «прощення РФ» ще не була настільки очевидною.

Саме тому російський посол у Страсбурзі ще до історичних дебатів про санкції повідомив колегам, що майбутнє Ради Європи під загрозою, додавши, що навіть зміна правил накладення санкцій ще не означатиме, що Росія повернеться до ПАРЄ. Й саме тому російські депутати нині один за одним заявляють, що Росія не хоче далі працювати в Раді Європи.

Той же, Слуцький заявив, що росіянам «варто самим подумати про призупинення або замороження членства Росії в Раді Європі, не чекаючи на початок процедури виключення». От тільки такого терміна, як «призупинення членства», в Раді Європи немає. І якщо Росія піде цим шляхом, Страсбург може потонути в новій дискусії про те, що робити з «напіввагітністю» чи то «напіввиходом» РФ. Але, можливо, саме це і є наміром росіян?

Спікер Ради Федерації Валентина Матвієнко заявила, що офіційне рішення з цього приводу буде ухвалене ближчим часом, а віце-спікер Держдуми Пьотр Толстой визнав, що Росія вже готується оголосити про невиконання подальших рішень Європейського суду з прав людини через те, що частина суддів ЄСПЛ були призначені без участі російських депутатів. «Їх (суддів. — ЄП) рішення не матимуть легітимності на території РФ», — запевнив він.

Ця заява (яку досі ніхто не спростував), звісно ж, суперечить зобов’язанням Росії, але ж відколи міжнародне право є перешкодою для росіян?.. Натомість таке порушення створює ґрунт для нового конфлікту в Страсбурзі. Тим більше, що зараз у них з’явилися політичні підстави для того, аби грюкнути дверима Ради Європи. Їх дав генсек Ягланд, від якого несподівано пролунало кілька заяв про можливість виходу Росії з організації та про те, що РЄ вже готується до нового життя — без російських коштів. Досі він таку можливість категорично заперечував.

Чарівне «перевтілення» Ягланда

До слова, а що ж відбулося з генеральним секретарем Ради Європи? Цей політик за останні роки здобув славу головного лобіста інтересів Росії в Страсбурзі, то як могло статися, що нині він відкрито заявляє про можливість її виходу з організації? Українські парламентарі ладні бачити в цьому нову хитрість генсека. «Ягланд — не той тип політиків, які так просто поступаються метою. Вважаю, що він і далі працює над поверненням росіян, просто тепер робить це тихо», — заявив ЄП глава української делегації в ПАРЄ Володимир Ар’єв, додавши, що останні заяви можуть бути підвищенням ставок.

Що ж, виключити таку можливість справді не можна. Але реальнішим видається інший варіант. Схоже, Ягланд зрозумів: Росія пішла назавжди. Точка неповернення якщо не пройдена вже зараз, то буде подолана найближчим часом. А якщо це станеться, якщо останні спроби повернути Росію також проваляться, то розколота, понівечена внутрішнім конфліктом Рада Європи залишиться наодинці із серйозними фінансовими проблемами. А відповідальність за це нестиме особисто генеральний секретар.

Тож навіть якщо його дії мають приховану мету, це не виключає того, що нині він змушений також рятувати організацію, а заодно й своє політичне реноме. Й саме так його останні заяви сприймають у Росії. До того ж, Ягланд напевно вже зрозумів, що сам погіршив своє політичне становище, адже серія помилок, яких припустився генсек у спілкуванні з депутатами, призвела до гучного провалу його ключової ініціативи, що мала задовольнити росіян. Та і не повернувши Росію до ПАРЄ, він отримав десятки нових супротивників — депутатів, які щиро образилися на генсека, побачивши в його діях приниження асамблеї і навіть спробу узурпації повноважень.

Зрештою, схоже, Ягланд вирішив, що всі ці жертви з його боку не дають жодної користі. А отже — у нього просто немає причин боротися за повернення Росії до останньої краплі свого авторитету.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути