В Україні
Повернення військової юстиції: питання назріло чи перезріло?
Ліквідація військових судів, як відомо, відбулася восени 2010 року в рамках тогочасної судової реформи. Основними підставами для цього стали скорочення Збройних Сил України, а відтак зменшення кількості справ щодо військовослужбовців, що дозволяло, на думку можновладців, передачу функцій військових судів судам цивільним.
Справді в цей період відбулося значне скорочення штату армії, відтак і зменшилася кількість справ щодо військових, відповідно, впала й кількість правопорушень. Як пригадую, на одному з пленумів Верховного суду України прозвучала, як присуд, думка тодішнього голови цього суду: «військовим суддям не має чим зайнятися». І як наслідок даної реформи суди загальної юрисдикції почали розглядати всі справи щодо військовослужбовців. Проте вторгнення війська рф у Крим й окупація півострова, наступна війна на Донбасі, що обумовило мобілізацію населення на військову службу, очікуваний сплеск складнощів із дисципліною у війську, врешті-решт проблема СЗЧ (самовільного залишення військової частини). У всіх військових статусах це є грубим порушенням дисципліни, адже навмисна відсутність військового вимагає проведення службового розслідування, а за необхідності й притягнення до відповідальності. Усі ці фактори й актуалізували питання відновлення діяльності військової юстиції. У цьому плані ми не просто спізнюємося, а влітаємо в катастрофу, тож необхідно поспішати відновлювати військові суди. Робити це треба швидко, враховуючи легендарну уже фразу нашого земляка Олександра Усика – «Don’t push the horses».
Саме тому 29 вересня Науково-консультативна рада при ВС за модерування Вченого секретаря ради, судді ВПВС Олега Ткачука терміново зібралися, аби обговорити два законопроекти щодо створення військових судів. Ішлося не лише про необхідність їх відновлення, а й детально проговорювався порядок утворення цих судів, тощо. Якщо відверто, то обидва законопроекти (перший авторства народного депутата Сергія Власенка (№ 13048), та другий від його колеги Максима Дирдіна (№ 13048-1)) лише умовно відповідають вимогам системності, конституційності, наступності та передбачуваності. Саме тому учасники цієї професійної дискусії прагнули продукувати власні вагомі та цікаві думки, які стосувалися багатьох аспектів забезпечення правопорядку і справедливості в ЗСУ. Безумовну цікавість викликали виступи вже згаданого М. Дирдіна та генерального директора директорату з питань правової політики Офісу Президента України Віктора Дубовика. Перший представив основні положення обох проектів закону, зосередивши при цьому увагу на моделі триланкової системи військових судів, їх структурі та визначенні юрисдикції. Другий – акцентував увагу як на важливості у цих питаннях думки самих військових, так і на висновках Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії) в світлі євроінтеграційного процесу України. Змістовними видалися й виступи членів НКР при Верховному Суді Павла Богуцького та Володимира Пашинського, які зазначали, що створення повноцінної системи військової юстиції – один із чинників, який забезпечує європейський вибір України.
Уточнимо, що значна частина дискусії була присвячена питанням відповідності запропонованих моделей створення військових судів умовам воєнного часу. При цьому особлива увага приділялася конституційності пропозицій та дотриманню принципу незалежності суддів. Так, голова комітету з питань верховенства права НААУ, член Венеційської комісії (2009–2013 рр.) Марина Ставнійчук відзначила необхідність співвіднесення положень законопроектів із гарантіями, закріпленими в ст. 126 Конституції України. Під час дискусії також виступили заступник голови ВРП Оксана Кваша, член ВККСУ Олексій Омельян, науковці та судді, наголошували на важливості уникнення конфлікту норм Конституції України із запропонованими положеннями законопроектів. Учасники дискусії також детально обговорили питання дислокації; військових судів; проведення виїзних засідань; формування апеляційної та касаційної інстанцій, тощо. Як на мене, важливо, аби реформування в цій сфері відбувалося з урахуванням конституційних принципів, міжнародних стандартів, а головне зважаючи на сучасні виклики, пов’язані з війною рф проти України.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
