В Україні
Нездоланна корупція. Чому її так важко викорінити з української дійсності?
Як стверджують соціологи, на сьогодні майже половина українців вважають нашу країну безнадійно корумпованою. Такими є результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).
У цьому сенсі ми дійсно є проблемною державою, в якій, попри постійну показову боротьбу з цим злом, зокрема шляхом створення все нових «незалежних антикорупційних органів», проїдання грантів і траншів, що виділяються міжнародною спільнотою на ці цілі, зло досі й не переможене, хоча певні плюси в цьому плані все ж є. Але має бути особлива потреба в аналізі причин цієї проблеми. Зрештою, вони загальновідомі. Позитивним моментом сьогодення є активність ЗМІ та деяких прошарків суспільства у виявленні та наданні розголосу корупційним проявам. Висновок, до якого доходимо: явище корупції стало ключовою перепону нашому подальшому суспільному розвитку. Та медіа, переконаний, уже не «складуть крила» щодо цієї теми, а корупційно небезпечні посадові особи не матимуть більше умов, за яких «гроші забезпечують тишу». Щодня з’являються новини про неприпустиме збагачення, появу нових і нових статків у можновладців. Хоча, з мого погляду, увага нині спрямована більшою мірою на, так би мовити, класичний прояв корупції: отримання чиновниками матеріальних зисків. Аналізуються нові й нові схеми, знайдені підчас обшуків мільйони готівки, колекції антикваріату, авто, нерухомості посадовців, які ніколи б не отримали цих багатств, працюючи, скажімо, в реальному бізнесі чи чесно служачи державі.
Водночас сьогодні маємо зосередитися й на політичній корупції, яка торгує впливом, посадами, а подекуди й програшом на полі бою. У цьому контексті корупція серед військових є особливо небезпечною. Разом із тим нині можна констатувати, що в нашій країні політичною корупцією буквально пронизане політичне життя та сама логіка існування сучасного політикуму. Скажімо, під виглядом судової реформи прописуються додаткові важелі для забезпечення особистого впливу на формування судової системи та суддівського корпусу – хіба це не політична корупція? А якщо в парламенті з відвертими «відхиленнями» від конституційної процедури «проштовхується» «потрібний» склад уряду, приймаються «потрібні» законодавчі акти – хіба це не про ту ж саму політичну корупцію? Коли задля призначення «потрібної» особи пишеться та «продавлюється» цілий закон, який містить положення, що протирічать здоровому глузду, – це також політична корупція.
А якщо хочеться «закрутити гайки», народжуються законопроекти, якими звужуються конституційні права – це знову та сама політична корупція. Її проявів безліч. Наразі, станом на середину жовтня, більше половини українців вважають, що в державі лише з’явилися «деякі спроби боротися з корупцією». Тобто, за даними соціологів, між 2024 і 2025 роками сприйняття ситуації в країні дещо покращилося, хоча нинішні показники все ж трохи гірші показників 2023-го. При цьому дослідження засвідчило, що лише 8% українців вважають, що владу взагалі не можна критикувати (частка тих, хто так думає, з 2024 року знизилася на 5%). Натомість 90 відсотків українців згодні, що критика влади має бути присутньою постійно (ріст порівняно з 2024-м +9%). «Водночас більшість респондентів (58% із цих 90%) вважають, що критика має бути «виваженою й конструктивною, аби не розхитувати ситуацію в країні». У той же час саме на жорсткій і безкомпромісній критиці наполягає кожен третій респондент. Порівняно з 2024 роком частка тих, хто наполягає на жорсткій критиці влади не змінилася, а тих, хто наполягає на конструктивній критиці, зросла», – йдеться в коментарях соціологів. Думаю варто вказати і те, що дане опитування «свіже» (проведене 19 вересня – 5 жовтня серед 1 008 респондентів). І воно викликає багато думок щодо різновидів корупції, які з них є небезпечними, коли політичний інтерес певного кола людей вирішується за рахунок звуження прав і свобод багатьох громадян, за рахунок встановлення особливих правил, вигідних лише «обраним». За таких умов суспільство позбавляється перспектив свого розвитку, а «класична» корупція лише зміцнюється. Й нинішнє різке несприйняття суспільством будь-яких її проявів, свідчить про те, що люди все більше розуміють у чому корінь цього потворного явища. Розуміють і те, що військові умови вимагають від країни зосередитися на протидії російській агресії, однак протидіяти корупції мають не лише активісти, медіа й суспільство, а весь наш український загал. Тільки так ми зможемо знищити корупцію під корінь.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
