Битви за полтавські вуглеводні, або Як Генпрокуратура програла газове родовище

Юрій Котнюк,
ЮВУ

Минулого місяця держава в особі Генеральної прокуратури програла приватному бізнесу ще одне газове родовище: 17 жовтня Окружний адміністративний суд Києва відмовив їй у задоволенні позову до Державної служби геології та надр України про скасування спеціального дозволу на розробку надр Свистунківсько-Червонолуцької площі, який у травні 2017 р. було видано товариству з обмеженою відповідальністю «Аркона Газ-Енергія».

Несплата податків вилізла Укрнафті боком

Роль потерпілого в цій історії випала публічному акціонерному товариству «Укрнафта», в якому державна доля складає 50 відсотків плюс одна акція, а 42 % належить різним компаніям, об’єднаним у групу «Приват». Правда, засоби масової інформації вже не одне десятиліття не втомлюються повторювати, що насправді менеджмент компанії контролюється не державою, а саме групою «Приват», а тому дуже часто його дії спрямовані на користь «Привату» й на шкоду країні. Та оскільки обвинувальних вироків за зловживання службовим становищем із цього приводу нікому ухвалено не було, то виходитимо з того, що Укрнафта є все ж таки державною компанією, навіть якщо вона державна лише наполовину.

Отже, в липні 2004 року Укрнафта (без аукціону) одержала дозвіл на геологічне вивчення й дослідно-промислову розробку терміном на 10 років розташованого в Лохвицькому й Гадяцькому районах Полтавської області Свистунківсько-Краснолуцького родовища. Як стверджують представники Укрнафти, протягом цього періоду компанія витратила на розвідку надр значні гроші, та коли закінчився відведений строк, вона чомусь не поспішала одержати ліцензію вже не лише на дослідно-промисловий, а на суто промислову розробку з метою комерційного видобування вуглеводнів, тобто природного газу й газового конденсату. А коли схаменулася, вже було пізно — в неї з’явився дуже серйозний конкурент. Правда, якщо зовні глянути на цього суперника, яким є ТОВ «Аркона Газ-Енергія», то може скластися думка, ніби він яйця виїденого не вартий. Але зовнішнє враження оманливе, бо насправді за цією конторою «Рога і копита», як стверджують ЗМІ, стоять юристи з оточення глави держави.

Тут необхідно зазначити, що існує Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами, котрий затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. No 615 і який визначає критерії, за якими та чи інша компанія може без аукціону отримати ліцензію на видобування корисних копалин. У ньому є пункти про те, в яких випадках у наданні спецдозволу може бути відмовлено. Один із них, наприклад, стосується тих заявників, про яких у правоохоронних органів є інформація, що вони причетні до фінансування тероризму. До Укрнафти він, звичайно, ніякого відношення не має, але пряме відношення до неї має інший пункт, в якому йдеться про наявність у претендента боргу зі сплати загальнодержавних податків і зборів. І ось тут компанії було за що переживати, бо за нею рахувався податковий борг у сумі 11 мільярдів гривень, який сформувався в той період, коли фактичний власник групи «Приват» Ігор Коломойський був головою Дніпропетровської облдержадміністрації, мав чимало прихильників у центральних органах влади, в тому числі й Державній фіскальній службі, а тому менеджери Укрнафти вирішили, що для них закон не писаний і їм платити ренту на видобуток нафти й газу зовсім необов’язково. Але маятник хитнувся і такий правовий нігілізм виліз компанії боком.

Запаси родовища можуть бути заниженими

Як відомо, видачею спеціальних дозволів на користування надрами займається Державна служба геології та надр України (Держгеонадра), яка є центральним органом виконавчої влади, чия діяльність спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра екології та природних ресурсів. Так от, коли ПАТ «Укрнафта» одержувала від цього органу відмову за відмовою, її конкурент ТОВ «Аркона Газ-Енергія» крок за кроком набував підстави для одержання в користування без аукціону того самого Свистунківсько-Червонолуцького родовища.

Тут нам знову доведеться процитувати згаданий вище Порядок No 615, а саме підпункт 1 його пункту 8, де сказано, що без проведення аукціону дозвіл надається в тому випадку, якщо заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасах корисних копалин, який затверджено Державною комісією України по запасам корисних копалин, яка функціонує при Держгеонадра. Звичайно, у «Аркони» не було фахівців для того, щоби провести таку складну роботу, зате в її засновників були гроші, аби замовити це в спеціалізованих закладах. Серед них варто назвати Державне науково-виробниче підприємство «Державний інформаційно-геологічний фонд України», з яким було укладено договір про купівлю-продаж права на користування геологічною інформацією». Наступним етапом було Державне геологічне підприємство «Геолекспертиза», з яким було укладено договір про надання послуг з експертизи вартості пакету геологічних матеріалів. Потім дійшла черга до Національної акціонерної компанії «Надра України», яка має дочірнє підприємство під назвою «Чернігівнафтогазгеологія» — з ним було укладено договір про надання послуг із користування геологічною інформацією. А на завершальному етапі претенденту пособило інше дочірнє підприємство НАК «Надра України» — «Український геологічний науково-виробничий центр», фахівці якого написали тематичний звіт під назвою «Геолого-економічна оцінка Свинтунківсько-Червонолуцького газоконденсатного родовища.

У вересні 2016 року наданий «Арконою» пакет документів був схвалений і затверджений рішенням колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, причому в ньому було написано, що за величиною балансових запасів вуглеводнів родовище слід віднести до категорії дуже дрібних, а за складністю геологічної будови — до дуже складних. У тексті рішення конкретних цифр не названо, але із засобів масової інформації можна дізнатися, що в замовленому бізнесменами й затвердженому вищезгаданою держкомісією висновку зазначено, що з цього родовища можна видобути 320 мільйонів кубічних метрів природного газу. Представники Укрнафти вважають дану цифру заниженою і запевняють, що дай їм дозвіл, вони би на цій ділянці дістали би з-під землі 1,6 млрд м3, тобто вп’ятеро більше.

За справу взялася Генпрокуратура

Можливо, істина лежить десь посередині, але керівництво Укрнафти вирішило, що ця шкірка варта вичинки. Принаймні в тому плані, аби оскаржити в суді наказ Держгеонадра від 15 травня 2017 р. про надання ТОВ «Аркона Газ-Енергія» спецдозволу на геологічне вивчення і промислову розробку Свистунківсько-Червололуцького газоконденсатного родовища. Представників цієї компанії зрозуміти можна, адже Укрнафта витратила гроші на дослідження ділянки, а зібраною геологічною інформацією скористалася зовсім інша фірма. Але не так вирішив суд, який докладно пояснив позивачеві, що він не є тою особою, яка може оскаржувати рішення про надання державним органом ліцензії тій чи іншій приватній фірмі, навіть якщо остання є її конкурентом. Укрнафта, мовляв, може оскаржувати відмову Держгеонадра надати дозвіл особисто їй, а от оскаржувати рішення про видачу дозволу комусь іншому може лише прокурор. Саме тому Окружний адміністративний суд Києва ухвалою від 19 грудня 2017 року постановив залишити адміністративний позов без розгляду.

Тоді Укрнафта вирішила діяти через прокурора: в листі, адресованому очільнику ГПУ Юрію Луценку, зазначалося, що ТОВ «Аркона Газ-Енергія» заплатила за ліцензію лише символічні 3,8 мільйонів гривень, а от якщо дозвіл на користування цими надрами був би виставлений на аукціон, держава за нього могла би отримати 45—110 мільйонів гривень. Даний лист, очевидно з подачі його авторів, одразу ж став надбанням ЗМІ, які не забарилися поглузувати з цього приводу. Ще б пак: з одного боку фірма, яка через панамські офшори контролюється особами, наближеними до влади, а з іншого — Юрій Луценко, якого Банкова із такими важкими потугами протягнула на посаду Генпрокурора. То хіба ж ворон ворону око виклює?

Проте адресат Укрнафти присоромив глузувальників й один із його заступників таки подав до Окружного адміністративного суду Києва позов, в якому просив визнати протиправним і скасувати спірний наказ Держгеонадра про надання спецдозволу, а сам спецдозвіл, який на той момент уже був на руках у ТОВ «Аркона Газ-Енергія», визнати недійсним. Мотивуючи свою позицію, позивач зазначив, що надані бізнесменами документи не відповідали критеріям, визначеним у Порядку No 615, але в ході процесу чи то не зміг, чи то навмисне не заходів надати суду переконливі докази того, що насправді підрахунок був висмоктаний з пальця. А тому суддя Марина Бояринцева написала, що судом не встановлено передбачених Порядком No 615 обставин, які б унеможливлювали надання спецдозволу «Арконі», й ухвалила в задоволенні позову відмовити.

Проте програш у першій інстанції ще не означає програшу всього процесу. Через два дні після того, як суд прийняв це рішення, урядом було прийняте рішення про підвищення цін на газ, причому нині вже всім зрозуміло, що воно не останнє, як би не переконував у зворотному Прем’єр-міністр Володимир Гройсман. З одного боку, мало приємного в тому, що дорожчатимуть комунальні послуги, але з іншого— немає худа без добра, можливо, нарешті, припинить своє існування такий собі «суспільний договір» між владою і народом, коли влада дає народу хабар у вигляді дешевого газу, а народ, у свою чергу, дає можливість представникам влади безкарно розкрадати суспільну власність. У першу чергу це стосується багатства надр України.

Маючи дешевий газ, населення за великим рахунком, крізь пальці дивилося на те, що найкращі газові родовища України задарма роздавалися різним олігархам. Тепер воно, можливо, буде більш вимогливішим у цьому питанні, і тоді у прокурорів з’явиться більше стимулів знаходити й надавати суду переконливі аргументи стосовно того, що Держгеонадра неправильно робило, коли роздавало бізнесменам без аукціонів поклади газу.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути