Міжнародне оподаткування в українських судах: не формально, а по суті

Чи можна вважати хрестоматійною постанову у справі, в якій не вирішено спір по суті, але яку Верховний Суд скерував «на новий судовий розгляд до суду першої інстанції»? І можна, і варто, – переконана суддя Касаційного адміністративного суду Верховного Суду Наталія Блажівська. У своєму виступі на XIV Податковому форумі, організованому та проведеному наприкінці жовтня Асоціацією правників України, вона назвала хрестоматійною (тобто такою, яку варто вивчати і брати за зразок суддям при розгляді подібних справ і адвокатам під час підготовки до судових засідань) постанову КАС ВС від 21.10.2025 р. у справі № 500/4405/24, а також детально проаналізувала постанови КАС ВС від 09.10.2025 р. у справі № 640/2/22 та від 17.09.2025 р. у справі № 140/7521/24. Всі справи стосуються міжнародного оподаткування, є актуальними і цікавими, а, отже, корисними для тих, хто працює у цій сфері.

Читайте також: Податковий форум – 2025: держава і бізнес про проблеми і тенденції в сфері оподаткування

Бенефіціарний власник чи проміжна ланка?

Постанова КАС ВС від 21.10.2025 р. у справі № 500/4405/24 є стратегічно важливою для всіх спорів, що стосуються концепції бенефіціарного власника доходу. Її висновки мають особливе значення у контексті використання українськими платниками податків холдингових структур, зареєстрованих у юрисдикціях з пільговим режимом оподаткування, зокрема на Кіпрі. 

Правові позиції, сформульовані Верховним Судом, мають стати дороговказом для формування доказової бази у подібних спорах. Наталія Блажівська навіть порадила податковим адвокатам роздрукувати цю постанову, аби завжди мати її «під рукою». Тим, хто вирішить скористатися порадою, варто знати, що обсяг постанови у друкованому вигляді може становити понад 30 сторінок. Проте навіть побіжний перегляд постанови показує глибину вивчення Верховним Судом обставин справи, що є підтвердженням її хрестоматійності.

Сторонами конфлікту у справі є українська агрокомпанія (позивач) та Головне управління ДПС у Тернопільській області (відповідач). За результатами перевірки, податкова служба висунула агрокомпанії фінансові претензії (донарахований податок та штрафні санкції) на суму понад 11 млн грн.

Суть конфлікту: агрокомпанія виплачувала відсотки за кредитами нерезиденту – кіпрській компанії. Керуючись Конвенцією про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Кіпром, агрокомпанія утримувала податок на доходи нерезидентів за пільговою ставкою 2%. Для підтвердження правомірності застосування пільги компанія отримала від кіпрського партнера офіційні довідки, які засвідчували його статус резидента Кіпру та бенефіціарного власника доходу.

Натомість, податкова служба наполягала, що застосування пільги було неправомірним, відповідно, компанія мала утримувати податок за стандартною для таких операцій ставкою 15%. Ключовим аргументом податківців стало те, що кіпрська компанія начебто була не «бенефіціарним (фактичним) власником доходу», а лише кондуїтною (проміжною) ланкою, через яку кошти виводилися з України для іншої особи (компанії, зареєстрованої на Кайманових островах). Метою створення та використання цієї проміжної ланки якраз і було право на застосування пільгової ставки, тобто, фактично ухилення від оподаткування. 

В узагальненому вигляді обставини справи і суть конфлікту подано у таблиці.

Тернопільський окружний адміністративний суд та Восьмий апеляційний адміністративний суд підтримали позицію податкової служби. Однак Верховний Суд скасував їхні рішення, виявивши суттєві недоліки в аналізі справи, та фактично надав суду першої інстанції інструкції для нового розгляду. Зокрема, Верховний Суд зобов’язав суд першої інстанції:

• провести поглиблений аналіз обставин справи, адже суди не дослідили належним чином усі докази та аргументи агрокомпанії (зокрема, висновки аудиторів), а фактично лише повторили обгрунтування з акта податкової перевірки. При новому розгляді суд має дати оцінку кожному доказу;
• проаналізувати всі грошові потоки. Верховний Суд наголосив, що для визначення реального власника доходу недостатньо побачити, куди пішли гроші. Потрібно було дослідити, чи використовувала кіпрська компанія отримані відсотки для власної господарської діяльності, наприклад, для видачі нових позик та здійснення подальших інвестицій, як стверджував позивач. Це ключовий тест на самостійність компанії;
• правильно оцінити корпоративну структуру. Суд зазначив, що сама по собі приналежність до міжнародної групи компаній не є доказом того, що компанія не є бенефіціарним власником доходу. Потрібно аналізувати суть операцій, а не лише формальні зв’язки.

Варто наголосити: Верховний Суд не визнав правоту агрокомпанії, а лише скасував попередні рішення і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Це означає, що справу розглядатимуть заново з урахуванням зауважень касаційної інстанції. Таке рішення є типовим для складних податкових справ, де Верховний Суд не вирішує спір по суті, а встановлює «правила гри» – тобто, вказує, які саме докази та обставини мають бути досліджені судами нижчих інстанцій для ухвалення законного рішення.

Читайте також: Право на застосування зниженої ставки податку на доходи нерезидента має лише фактичний бенефіціарний власник доходу

Оподаткування дивідендів та операцій з цінними паперами

У постанові КАС ВС від 09.10.2025 р. у справі № 640/2/22 розглянуто інший варіант застосування міжнародних угод: пріоритет суті над формою у питаннях документального підтвердження права на пільги. Ця справа є важливою у двох ключових аспектах:

• по-перше, вона встановлює підхід до оцінки формальних вимог до довідок про резидентність, необхідних для застосування пільг за угодами про уникнення подвійного оподаткування;
• по-друге, вона дає чітке роз’яснення щодо правильної податкової кваліфікації операцій з цінними паперами, розмежовуючи поняття «відсотки» та «накопичений купонний дохід».

У цій справі Верховний Суд підтримав позицію платника податків щодо застосування Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно.

Суть конфлікту: перед виплатою дивідендів нерезиденту платник податків (український банк) отримав від нього належним чином оформлену довідку (свідоцтво) резидентності і на підставі згаданої Конвенції застосував ставку 0 % податку на доходи нерезидентів. Податковий орган зауважив, що довідка не може вважатися дійсною, оскільки в ній відсутня сума доходу, а сама довідка була видана до моменту прийняття рішення про виплату дивідендів, коли сума ще не була відома.

Верховний Суд підтвердив пріоритет міжнародних договорів над національним законодавством, а також зазначив, що форма довідки визначається компетентним органом іноземної держави (у цьому випадку — Франції). Відсутність у затвердженій формі графи «сума доходу» не позбавляє платника права на пільгу. Ключовим для застосування конвенції є встановлення факту резидентства нерезидента, а не дотримання формальних вимог, які не передбачені формою, затвердженою іноземною стороною договору.

Розбіжності між платником податків і податковим органом виникли і з питання оподаткування операцій з цінними паперами. Платник податків вважав, що накопичений купонний дохід, сплачений ним продавцю, є частиною вартості фінансового активу (цінного паперу), а не відсотковим доходом. Натомість податковий орган класифікував накопичений купонний дохід як процентний дохід нерезидента з джерелом походження з України, який підлягає оподаткуванню за ставкою 15%.

Верховний Суд і в цьому питанні погодився з платником податків і підтвердив, що накопичений купонний дохід, який сплачується банком при купівлі зобов’язань у нерезидента, є лише складовою частиною вартості зобов’язань (фінансового активу), а не відсотками у розумінні податкового законодавства чи Конвенції. Таким чином, він не може ототожнюватися з виплатою відсотків як доходу нерезидента з джерелом походження з України.

Наталія Блажівська зауважила, що це рішення є вкрай позитивним для бізнесу, оскільки підтверджує пріоритет сутності операцій над процедурним формалізмом та захищає право на застосування пільг за міжнародною конвенцією навіть за наявності формальних претензій до довідки про резидентність. Юристам – практикам варто розглядати це рішення як інструмент для зниження ризиків при роботі з іноземними партнерами, де форми документів можуть не повністю відповідати очікуванням українських податкових органів.

Читайте також: Перевірки з трансфертного ціноутворення: поради для бізнесу

Несплату податку нерезидентом має доводити контролюючий орган

Постанова від 17.09.2025 р. у справі № 140/7521/24 є актуальною в контексті операцій з контрагентами, організаційно-правову форму яких включено до переліку, затвердженому постановою КМУ від 04.07.2017 р. № 480. Адже згідно з п.п. 140.5.5-1 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 цього Кодексу), реалізованих на користь таких контрагентів. Ключовим питанням у спорі стало визначення, на яку зі сторін — платника податків чи контролюючий орган — покладається тягар доведення факту сплати або несплати податку на прибуток нерезидентом.

Верховний Суд, підтримавши платника податків, залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій та акцентував: обов’язок доведення факту несплати податку на прибуток нерезидентом покладається саме на контролюючий орган. Платник податків надав документи, що підтверджували податкову реєстрацію його німецьких контрагентів у Німеччині. Оскільки контролюючий орган не надав жодних доказів, які б свідчили про несплату ними корпоративного податку, його висновок про необхідність коригування був визнаний безпідставним.

Це рішення, – зауважила Наталія Блажівська, – встановлює важливий прецедент щодо розподілу тягаря доказування, захищаючи платників податків від безпідставних вимог податкових органів у випадках, коли отримання певних довідок від іноземних контрагентів є об’єктивно ускладненим. Податкові адвокати можуть використовувати цей прецедент для відхилення вимог надати документи, які неможливо отримати, і перекладати обов’язок доказування порушення на контролюючий орган.

Загальні тенденції, але індивідуальний підхід

Аналіз представлених справ дозволяє узагальнити ключові принципи, на яких наголосила суддя Блажівська. Ці принципи є фундаментальними для побудови успішної стратегії захисту в будь-якому податковому спорі та відображають сучасні підходи Касаційного адміністративного суду Верховного Суду:

• незважаючи на наявність загальних тенденцій, кожна справа є унікальною. Її результат залежить не від посилань на схожі справи, а від конкретної доказової бази та обставин, що вимагає індивідуального аналізу кожного випадку;
• успіх у спорі безпосередньо залежить від того, наскільки ретельно та переконливо платник податків будує свою доказову базу на етапі першої та апеляційної інстанцій;
• якість роботи податкових юристів значною мірою визначає результат справи. Повноваження Верховного Суду обмежуються переважно переглядом питань права, а не переоцінкою доказів. Таким чином, справа фактично виграється або програється на основі міцності доказової бази та аргументів, представлених у першій та апеляційній інстанціях. Це покладає величезну відповідальність на податкових юристів щодо формування бездоганного фактичного обґрунтування з самого початку.

Ці принципи чітко сигналізують, що епоха формальних підходів до податкових спорів минає. Суди вимагають від сторін глибоко аргументованої позиції, підкріпленої належною доказовою базою, а від податкових юристів — проактивної та фундаментальної підготовки до захисту інтересів клієнта з перших етапів спору.

Українські податкові справи все частіше стають предметом обговорення на міжнародних професійних заходах. На думку Наталії Блажівської, це свідчить про зрілість та прогресивність національної судової системи, яка у своїх підходах не лише наслідує світові тенденції, а й формує власну новаторську практику.

Ірина Назарбаєва, консультантка з оподаткування
й бухгалтерського обліку ActiveLex

Поділитися

Твітнути