Судова практика
Усвідомлення особою можливості вчинення певного кримінально-караного діяння і розуміння своєї ролі у його вчиненні разом з іншою особою свідчить про досягнення спільного умислу між співучасниками
2 вересня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 753/19118/19 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який стверджував про відсутність змови між співучасниками.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, одного з фігурантів визнано винуватими за ч. 2 ст. 186; ч. 1 ст. 357 КК; іншого – за ч. 2 ст. 186; ч. 1 ст. 187; ч. 1 ст. 357 КК.
Суди визнали їх винуватими у тому, що вони 13 червня 2019 р. за попередньою змовою між собою шляхом висловлення погрози застосування насильства щодо потерпілого заволоділи його телефоном та банківською карткою; 04 липня 2019 р. відібрали в другого потерпілого мобільний телефон, планшет та золотий ланцюжок із застосуванням погрози насильства.
Також 10 липня 2019 р. обвинувачений з погрозою застосування ножа до іншого потерпілого відібрав в нього мобільний телефон та гроші в розмірі 1700 грн.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що у підзахисного не було спільного умислу з іншим засудженим на вчинення грабежів.
Читайте також: Відкрите заволодіння чужим телефоном, вчинене без корисливого мотиву, не може кваліфікуватися як грабіж
Верховний Суд вказав, що у разі, коли особа усвідомлює, що можливо буде вчинюватися певне кримінально-каране діяння і розуміє свою роль у спільному вчиненні такого діяння із іншою особою, то це є достатніми підставами, які свідчать про досягнення спільного умислу між співучасниками.
До того ж на кримінально-правову оцінку вчиненого не впливає те, що хтось із співучасників вважав, що вчинюється шахрайство, а насправді вчинювався грабіж і, як наслідок, діяння кваліфікуються як грабіж. Помилка особи у юридичній кваліфікації вчиненого жодним чином не впливає на те, що далі відповідне діяння отримає правильну кримінально-правову оцінку з посиланням на положення кримінального закону. Головним є встановлення у вчиненому ознак певного складу кримінального правопорушення, яке інкримінується у конкретному кримінальному провадженні.
Факт активної участі обвинуваченого у вчиненні грабежу, поєднаному із погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб підтверджується також показаннями потерпілих.
Так, обоє потерпілих повідомили, що засуджений знаходився поруч із іншим засудженим, чув бесіду між останнім і потерпілими, підтримував все сказане, розумів, що у потерпілих незаконно вилучають майно і брав у цьому процесі безпосередню участь. Тобто сумнівів у тому, що він був співвиконавцем грабежу не виникає і винуватість засудженого доведена у цьому провадженні поза розумним сумнівом.
Суд звернув увагу, що у разі спільного вчинення кримінального правопорушення, співвиконавці можуть діяти як послідовно, так і паралельно. Вони можуть розподілити між собою ролі і хтось один або кілька співвиконавців можуть виконувати більшу частину дій, аніж інші. Такий розподіл ролей є частиною попередньої домовленості між особами, або ж може бути скоординований вже у ході вчинення конкретного злочину з урахуванням розвитку подій. Однак дії всіх співвиконавців є спільними і отримують кримінально-правову оцінку із покликанням на кваліфікуючу ознаку, яка вказує на вчинення кримінально-караного діяння у співучасті.
Детальні показання обох потерпілих дають підстави дійти висновку про злагодженість та послідовність дій засуджених та наявність змови між ними на вчинення грабежів. Поведінка засудженого вказує на те, що йому була відведена роль фізичної присутності для підсилення тих погроз, які висловлював інший засуджений.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
