Судова практика
Криміналізація поширення комуністичної символіки не може розглядатися як порушення права на свободу вираження поглядів, передбаченого ЄКПЛ
14 жовтня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 707/2235/21 задовольнив частково касаційну скаргу засудженого, який посилався на відсутність складу інкримінованого злочину.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта засуджено за ч. 1 ст. 436-1 КК за поширення символіки комуністичного тоталітарного режиму.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що за відсутності рішення міжнародної судової інстанції щодо визнання комуністичного режиму СРСР злочинним засудження діючою владою попередньої влади є суб’єктивізмом і не може породжувати обов’язку дотримання таких поглядів іншими суб’єктами.
Верховний Суд не погодився з такими доводами сторони захисту і наголосив, що норма ст. 436-1 КК є чіткою, зрозумілою, а незгода сторони захисту із криміналізацією відповідних дій державою не є підставою для уникнення кримінальної відповідальності.
Кожна держава вирішує питання про підставність і доцільність криміналізації певних дій з урахуванням низки чинників.
Факт прихильності окремих осіб до комуністичного чи нацистського режиму не дозволяє їм порушувати встановлені законами України заборони чи виправдовувати порушення, вчинені іншими особами. Такі особи можуть мати свою позицію, яка не співпадає з позицією більшості громадян держави, однак вони повинні утриматися від публічних висловлювань, поширення, виготовлення символіки комуністичного режиму.
До того ж колегія суддів не погодилася із позицією одного із суддів про можливе порушення прав засудженого на свободу вираження поглядів.
Суд не вважає, що криміналізація дій, передбачених ст. 436-1 КК може розглядатися як порушення ст. 10 Європейської Конвенції з прав людини, згідно з якою кожен має право на свободу вираження поглядів.
Відповідно до ч. 1 цієї статті право на свободу вираження поглядів включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Водночас у ч. 2 цієї статті зазначено, що здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Законодавець у ст. 4 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» передбачив велику кількість випадків, на які не поширюється заборона.
Зокрема, у статті кримінального закону (ст. 436-1 КК) вказано, коли у діях особи немає складу злочину: «крім випадків, передбачених ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Наприклад, якщо у приватних колекціях є речі зі зображенням відповідної символіки комуністичного режиму, то такі діяння не тягнуть кримінальної відповідальності.
Тож законодавець встановив кримінально-карану заборону лише на діяння, які полягають у виготовленні, поширенні, а також публічному використанні символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, публічному виконанні гімнів.
Таке обмеження відповідає ч. 2 ст. 10 Конвенції, оскільки не є абсолютним, є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, що особливо важливо в умовах агресивної війни, яка триває проти України.
Тому доводи касаційної скарги з зазначених підстав не спростовують законність і обґрунтованість судових рішень та не свідчать про наявність підстав для їх скасування.
Водночас Верховний Суд скасував рішення про знищення прапору червоного кольору, значка із зображенням прапору Російської Федерації та георгіївською стрічкою та постановив повернути названі речові докази засудженому.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
