Судова практика
Проникнення до автомобіля, поєднане з крадіжкою майна, вартість якого не перевищувала 2 НМДГ, після декриміналізації крадіжки на цю суму утворює незаконне проникнення
3 вересня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 755/12775/23 задовольнив касаційну скаргу прокурора у зв’язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
Фігурант обвинувачувався, зокрема у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням до сховища, вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Вироком районного суду його визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК.
Ухвалою апеляційного суду вирок районного суду в частині засудження за епізодами крадіжок від 27 травня, 03, 07, 20, 23 червня 2023 р. скасовано, а кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, у зв’язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
У касаційній скарзі прокурор зазначала, що суд апеляційної інстанції не перекваліфікував діяння засудженого за вказаними вище епізодами крадіжок, вчинених з проникненням до сховищ, а саме інших володінь особи (штрафмайданчик та автомобілі), на ч. 1 ст. 162 КК.
Верховний Суд вказав, що з огляду на зміни до ст. 51 КУпАП, внесені Законом України від 18 липня 2024 р. № 3886-IX, вартість викраденого майна на час вчинення цих інкримінованих засудженому діянь не перевищувала розміру 2 НМДГ, що діяв на час скоєння кримінального правопорушення. Через це апеляційний суд дійшов висновку про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв’язку з втратою чинності законом, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння, вчиненого особою.
Вирішуючи вимоги за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд свої висновки про неможливість перекваліфікації діянь, інкримінованих фігуранту, з ч. 4 ст. 185 на ч. 1 ст. 162 КК обґрунтував неможливістю виходу за межі пред’явленого обвинувачення, а також тим, що відповідальність за ст. 162 КК настає лише за порушення недоторканності житла.
Верховний Суд не погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції та звернув увагу, що за приписами ч. 3 ст. 337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У цьому аспекті Суд зауважив, що у разі наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 337 КПК, суд зобов’язаний змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення. На цьому, зокрема, наголошувалося у постанові Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2022 р. у справі № 686/13801/16-к.
Зазначене також узгоджується з постановою Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2024 р. у справі № 278/1566/21.
У зв’язку з цим, неспроможними є твердження, викладені в рішенні апеляційного суду, про те, що прокурор, вказуючи на необхідність перекваліфікації оспорюваних епізодів крадіжок на ст. 162 КК, яку не було інкриміновано фігуранту, просив збільшити обсяг обвинувачення.
Що стосується неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування ч. 1 ст. 162 КК, Суд зазначив, що приписами ч. 1 ст. 162 КК передбачено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян.
Отже, у розвиток конституційних положень про недоторканність житла та іншого володіння особи (ст. 30 Конституції України) у ст. 162 КК встановлено кримінальну відповідальність за незаконне проникнення не лише до житла, а й до іншого володіння фізичної особи.
Читайте також: Відкрите заволодіння чужим телефоном, вчинене без корисливого мотиву, не може кваліфікуватися як грабіж
Верховний Суд України у постанові від 24 березня 2016 р. (справа № 5-299кз15) наголосив на тому, що, виходячи з принципу недоторканності житла та іншого володіння особи та з огляду на визначення поняття іншого володіння особи, наданого в ч. 2 ст. 233 КПК, під ним розуміються предмети матеріального світу, які перебувають у фактичному стабільному (тривалому) і безперервному володінні фізичної особи та призначені, пристосовані чи спеціально обладнані для розміщення або зберігання її майна, вирощування чи виробництва продукції, забезпечення побутових та інших потреб особи, а також оснащені будь-якими пристосуваннями (огорожею, запорами, сигналізацією, охороною тощо), які роблять неможливими або ускладнюють проникнення до них.
Застосований апеляційним судом підхід не узгоджується з практикою Верховного Суду у справах, в яких розглядалося питання перекваліфікації крадіжки, вчиненої шляхом проникнення в автомобіль, на незаконне проникнення до іншого володіння особи (ч. 1 ст. 162 КК). Зокрема, йдеться про постанови Верховного Суду від 9 січня 2025 р. у справі № 161/8760/22 та від 7 серпня 2025 р. у справі № 398/2733/23.
Щодо питання віднесення території штрафмайданчика до предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 162 КК, то з установлених у судових рішеннях обставин не вбачається, чи було це посяганням на володіння фізичної особи.
Тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
