Судова практика
Участь понятих під час відбирання біологічних зразків у особи не є обов’язковою
17 вересня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 727/7144/22 задовольнив частково касаційну скаргу засудженого, який стверджував про обов’язкову участь понятих при отриманні зразків для проведення експертизи.
Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, обвинуваченого засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що ухвала слідчого судді про відібрання букального епітелію у матеріалах справи відсутня, технічні засоби під час проведення слідчої дії не застосовувалися, його підпису в протоколі про отримання зразків немає, поняті не були запрошені слідчим для підтвердження/спростування факту надання зразків чи про відмову у підписі в протоколі.
Верховний Суд вказав, що згідно з положеннями ч. 3 ст. 245 КПК України відібрання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК, відповідно до якої закріплені положення, за якими визначаються спеціальні порядок та умови проведення освідування особи. Проте положення самої ст. 241 КПК України не містять вимоги щодо обов’язкової участі понятих при проведенні освідування особи.
Водночас у ч. 7 ст. 223 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.
Отже, з одного боку – порядок проведення такої слідчої (розшукової) дії, як освідування особи, регламентовано не лише однією ст. 241 КПК України, але й нормами ст. 223 КПК, якими визначено загальні умови та правила проведення слідчих (розшукових) дій, ст. 103-107 КПК, які присвячені порядку фіксування процесуальних дій під час кримінального провадження, тощо. Однак, з іншого боку у ч. 3 ст. 245 КПК України міститься відсилка лише на правила ст. 241 КПК, а не на порядок проведення освідування особи в цілому.
Читайте також: Процесуальні документи про дозвіл на проведення НСРД мають досліджуватися під час розгляду справи в суді, а не після розслідування
Тобто у цьому випадку згадане положення ч. 3 ст. 245 КПК України за способом викладення є відсильною нормою і містить відсилку (посилання) виключно на правила ст. 241 КПК, без прив’язки до інших норм, якими регламентовано порядок проведення освідування особи, у тому числі й приписів ч. 7 ст. 223 КПК України.
Кримінальний процесуальний закон передбачає участь понятих або застосування безперервного відеозапису у якості спеціальних процесуальних гарантій забезпечення прав і свобод людини під час освідування особи. Натомість, у ч. 3 ст. 245 КПК України містяться відповідні гарантії, встановлені законодавцем саме для відбирання біологічних зразків у особи, – у разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому ст. 160-166 КПК, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
А тому відбирання біологічних зразків у особи без участі понятих не свідчить про порушення як вимог ч. 3 ст. 245 та ст. 241 КПК України у їх взаємозв`язку, так і приписів ч. 7 ст. 223 КПК, що вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги з наведених підстав та узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14 липня 2020 р. (справа № 318/1411/18), 08 грудня 2022 р. (справа № 182/324/17), 24 квітня 2019 р. (справа № 385/404/16-к).
До того ж із матеріалів кримінального провадження убачається, що отримання біологічних зразків у засудженого було здійснено слідчим у приміщенні Чернівецького РУП за участю спеціаліста-криміналіста та захисника, протокол слідчої дії підписано спеціалістом, захисником та слідчим, заяви і зауваження не надходили.
Таким чином, колегія суддів погодилася і з висновком апеляційного суду, що відсутність підпису засудженого у протоколі, не свідчить про те, що вказана процесуальна дія не була проведена, або проведена з істотним порушенням вимог КПК України.
При цьому Верховний Суд визнав слушними інші доводи касаційної скарги, ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
