Думка експерта
Колективний егоїзм
Володимир Дон, член Національної спілки журналістів України
Саме він заважає окремим країнам демократичного світу покінчити із загальним злом.
У зв’язку з агресивними діями та посяганням з боку рф на територіальну цілісність та суверенітет України у 2014 році було створено міжнародне об’єднання країн та всесвітніх організацій, які виступали союзниками України в гібридній війні, що запровадила російська федерація проти незалежної держави Україна – Міжнародна коаліція на підтримку України. Вперше офіційні заяви про створення коаліції були озвучені під час міжнародних зустрічей у Нідерландах в квітні 2015 року.
Допомога, підтримка і ще раз допомога
Як вказувалося, основною метою діяльності коаліції було визначено надання Україні військової, політичної, фінансової та гуманітарної допомоги, а також реалізація санкційної політики щодо країни-агресора. До складу учасників міжнародної коаліції на підтримку України увійшли найбільш авторитетні, ведучі міжнародні організації ООН (значна більшість країн-членів), НАТО, ОБСЄ, ЄС, Рада Європи, Велика сімка, Велика двадцятка, МВФ, Світовий банк, ЄБРР. Загалом тридцять п’ять країн світу, в тому числі США, Канада, Австралія, Велика Британія, Японія, Туреччина та майже всі країни Євросоюзу стали членами міжнародної коаліції.
Читайте також: Камінь спотикання «Північних потоків»…
Після початку широкомасштабної війни проти України характер та масштаби міжнародної допомоги зазнали значних змін. Слід зазначити, що вже 2 березня 2022 р. Генеральна асамблея ООН ухвалила резолюцію, в якій засудила російське вторгнення в нашу країну й закликала москву негайно вивести війська з України. Документ містить визнання того, що росія вчинила агресію, а її дії порушують базові норми ООН. Дану резолюцію тоді підтримала 141 країна, утрималися 35 – в тому числі Нікарагуа, Іран, Китай, Болівія, Зімбабве, Куба, Судан, Вірменія, ЦАР, Ефіопія, Венесуела. Проти були 5 – росія, білорусь, Сирія, Еритрея та КНДР.
Варто наголосити, що загалом Генеральна Асамблея ООН прийняла 9 резолюцій стосовно нападу рф на Україну. І якщо перші такі резолюції на підтримку України приймалися з перевагою в понад 140 голосів «за», то послідуючі, а тим більш останні, хоча й ухвалювалися на користь України, вже не мали такої суттєвої переваги.
Чому так сталося? Із цього приводу існує декілька причин. По-перше, почала активно працювати російська пропагандистська машина, яка використовує найнепередбачуваніші методи впливу. По-друге, починаючи з 2025 року чіткіше стала турбулентність у позиції адміністрації США щодо оцінки війни між Україною та рф. По-третє, в зв’язку із проявами глобальних викликів, що з’явилися, в тому числі, як закономірні наслідки нападу росії на нашу країну (події на Близькому Сході, конфлікт між Індією та Пакистаном, удари Ізраїлю і США по Ірану та інші) було суттєво відвернуто громадську думку від війни в Україні.
Наступна Резолюція Генеральної Асамблеї ООН була прийнята 12 жовтня 2022 р. Вона засуджувала анексію росією чотирьох регіонів України та зазначала що ООН не визнає «референдуми», проведені в самопроголошених «ДНР», «ЛНР», а також на окупованих рф територіях Запорізької та Херсонської областей (Генасамблея ООН засудила анексію РФ українських територій).
Дану резолюцію тоді підтримали представники 143-х країн, 35 утрималися, в тому числі Іран, Китай, ЦАР та Венесуела. Ще п’ять держав – росія, білорусь, Сирія, КНДР та Нікарагуа – виступили проти.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 14 листопада 2022 р., що підтверджувала суверенітет, незалежність, єдність та територіальну цілісність України, а також визнала, що росія повинна взяти на себе правові наслідки всіх своїх протиправних дій на міжнародному рівні, включаючи відшкодування збитків, в тому числі будьякої шкоди, заподіяної цими фактами, була підтримана 94-ма країнами. Утрималися вже 72, в тому числі Венесуела, Вірменія, Сербія. Проти – 14 країн: росія, білорусь, КНДР, Сирія, Нікарагуа, Еритрея, Малі, Іран, Китай, ЦАР, Куба, Ефіопія, Зімбабве.
Чергова резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 23 лютого 2023 р. ООН A/ES-11/L.7 наголошує на необхідності якнайшвидшого досягнення всеосяжного, справедливого та міцного миру в Україні відповідно до принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй; підтверджує прихильність до суверенітету, незалежності, єдності та територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, включаючи її територіальні води. Підтримали нас делегації 141 країни, утрималися Іран, Китай, ЦАР, Куба, Венесуела, Вірменія, всього 29 країн, проти – 7: росія, білорусь, Північна Корея, Сирія, Нікарагуа, Еритрея, Балі.
На засіданні Генеральної Асамблеї ООН від 15 листопада 2023 р. резолюцією A/C.3/78/L.42 була рішуче засуджена зневага рф до своїх зобов’язань з міжнародного права, в тому числі за Статутом Організації Об’єднаних Націй, що стосується її юридичної відповідальності за окуповану територію, включаючи обов’язок поважати українське законодавство і права всіх цивільних осіб; було висловлено вимогу щодо негайного припинення рф своєї агресивної війни проти України та виведення всіх збройних сил з території нашої держави в її міжнародно визнаних кордонах. Резолюцію підтримали 78 країн, утрималися 82, в тому числі Венесуела, Вірменія, Сербія. Проти – 15 країн: росія, білорусь, Північна Корея, Сирія, Нікарагуа, Еритрея, Малі, Іран, Китай, ЦАР, Куба Зімбабве, Судан, Бурунді, Нігер.
Наступна резолюція Генеральної Асамблеї ООН була прийнята 11 липня 2024 р., щодо ядерної безпеки. Підтримали документ 99 країн, утрималися – 59, в тому числі Іран, Китай, ЦАР, Венесуела, Вірменія, всього – 69 країн, проти – 9: росія, білорусь, Північна Корея, Сирія, Нікарагуа, Еритрея, Малі, Куба, Бурунді.
Резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 2024 р. рішуче засуджує агресивну війну росії проти України й вимагає від рф негайно її припинити. Резолюцію підтримали 81 країна, утрималися 87, в тому числі Сирія, ЦАР, Венесуела, Вірменія, Сербія. Проти 14: рф, білорусь, Північна Корея, Нікарагуа, Еритрея, Малі, Іран, Китай, Куба, Зімбабве, Судан, Бурунді, Нігер, Буркіна-Фасо.
А от резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 24 лютого 2025 р. по суті має два варіанти – український та американський. Документ, ініційований Україною закликає до негайної деескалації, припинення бойових дій та повного відновлення територіальної цілісності нашої країни, засуджує участь військових формувань КНДР, які воюють на боці росії. Дану Резолюцію підтримали 93 країни. Утрималися – 65 в тому числі Сирія, Іран, Китай, Куба, Венесуела, Вірменія. Проти – 18 країн: рф, білорусь, Північна Корея, Нікарагуа, Еритрея, Малі, ЦАР, Судан, Бурунді, Нігер Буркіна-Фасо, Екваторіальна Гвінея, Гаїті, Угорщина, Ізраїль, Маршалові Острова, Палау, США.
Американський варіант Резолюції, який спочатку мав чотири загальні пункти: висловлення співчуття про трагічну загибель людей внаслідок «конфлікту рф та України»; нагадування щодо головної мети ООН – підтримання міжнародного миру і безпеки; заклик до якнайшвидшого припинення конфлікту та заклик до міцного миру між Україною та російською федерацією. Але до документа, запропонованого США, делегати Генеральної Асамблеї ООН включили три поправки, які мали досить жорстку позицію щодо російської агресії. В результаті резолюцію підтримали 89 країн, утрималися – 73 країни, в тому числі Сирія, Іран, Китай, ЦАР, Куба, Венесуела, Сербія, Угорщина, Ізраїль, США. Проти – 8 країн: рф, білорусь, кндр, Нікарагуа, Малі, Судан, Нігер, Буркіна-Фасо.
Деякі авторські висновки
Результати голосувань з резолюцій Генеральної Асамблеї ООН служать індикатором ставлення конкретної держави до війни в Україні та дозволяют визначити позицію до фактів міжнародної агресії та тероризму. При цьому слід зауважити, що в ряді випадків оцінка формується не за рахунок таких традиційних критеріїв, як гуманізм, норми міжнародного права, справедливість, суспільна мораль, а з огляду взаємовідносини між державою-членом ООН та країною-агресором, а часом – на підставі особистих взаємин їхніх лідерів.
Слід зазначити, що поділ країн на тих, які підтримують Україну, і які підтримують рф, та байдужих відбувається в залежності від рівня свобод у цій державі. Практично всі демократичні країни стоять на боці України та надають їй всебічну підтримку й допомогу.
Окрема роль належить Угорщині та Словаччині, які переслідують миттєві фінансові преференції, демонструють явну залежність своїх лідерів від москви. При цьому значна частина громадян не підтримує офіційну позицію урядів. У той же час на боці рф знаходяться держави – представники тоталітарного та авторитарного режиму, де відсутні громадянські права і свободи, не існує економічних свобод та рівності у підприємницькій діяльності. До цих країн належить і сама росія, а також білорусь, кндр, КНР, Іран, М’янма.
Країни, що перебувають на боці України, в залежності від характеру взаємин, можна визначити наступним чином:
- країни, що надають військово-політичну та фінансову допомогу;
- країни, що надають політичну підтримку Україні у війні з рф;
- країни, що надають гуманітарну допомогу;
- країни, які виявляють байдужість, апатію, індиферентність через різні причини, але жодним чином не підтримують рф.
Оцінюючи країни-прихильники України треба визначати їх можливості в двох площинах: наявність необхідних ресурсів для надання Україні (зброя, фінанси, технології, інформація в тому числі розвідувальні дані тощо), наявність готовності, бажання, волі рішучості для надання вище згаданих ресурсів Україні. Стосовно мотивів якими керуються ці держави, надаючи допомогу Україні, слід виділити наступні, найімовірніші: підтримання усталеного світового порядку та норм міжнародного права; власна безпека; наявність колективних та індивідуальних зобов’язань; фінансові і політичні передумови, включаючи елементи передвиборної агітації; гуманітарні спонукання; особисті позиції лідерів країн.
«Коаліція охочих»
Слід зазначити, що організація допомоги Україні в її справедливій війні за державний суверенітет набирає все нових форм. Яскравим прикладом цього є створення коаліції країн, готових підтримувати Україну й гарантувати надійний мир. Це стало реакцією європейських держав на неоднозначну та непослідовну зовнішню політику США після приходу до влади адміністрації Трампа.
Під час Лондонського саміту щодо України, а саме 2 березня 2025 р., в якому брали участь 18 країн, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив про створення так званої «коаліції охочих» – об’єднання низки демократичних країн, які пообіцяли допомогу Україні в боротьбі з російським агресором. Слід зазначити, що до даної ініціативи доєдналися держави Євросоюзу, члени НАТО, а також країни поза цих блоків. Роль очільників об’єднання взяли на себе Франція та Британія.
Пізніше відбулося ще кілька важливих зустрічей: 11 березня – в Парижі зустрічалися представники служб безпеки з 30 країн для обговорення міжнародних сил безпеки; 15 березня – прем’єр Стармер провів віртуальну зустріч із лідерами європейських країн та країн Співдружності; 20 березня – у Великій Британії відбулася чергова нарада військових представників коаліції.
На даний час до складу «коаліції охочих» доєдналися Австралія, Бельгія, Болгарія, Канада, Чехія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Ісландія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Іспанія, Швеція, Туреччина, Україна, Велика Британія та інші.
Основними завданнями коаліції є:
- надання військової допомоги – постачання озброєнь, підготовка українських військових;
- фінансова допомога – виділення коштів на потреби економіки та оборони;
- матеріально-технічна допомога постачання боєприпасів, систем ППО, дронів;
- надання розвідувальних даних, у тому числі про плани та дії російських військ.
Крім того, коаліція прагне брати участь у переговорах щодо завершення війни з метою забезпечення інтересів України при визначенні позиції для досягнення справедливого миру. Більше того, ключовим питанням є можливість відправки міжнародного миротворчого контингенту для контролю за дотриманням мирної угоди між Україною та росією, якщо така угода буде досягнута. Слід також додати, що крім раніше перерахованих країн значну допомогу Україні надають Естонія, Хорватія, Румунія, США, Австрія, Словенія, Кіпр, Мальта, Японія, Ірландія, Південна Корея, Нова Зеландія та Тайвань.
Таким чином, за період з 2022 по 2024 роки 39 країн світу надали Україні допомогу на загальну суму € 216,366 млрд, окремо допомога від ЄС складає € 48,94 млрд. В той же час Президент України Володимир Зеленський заявив, що повномасштабна війна вже коштувала Україні 320 млрд доларів (Денисяка О. Війна коштувала Україні $ 320 млрд).
Щодо фінансової міці блоків протистояння
Усвідомлюючи, що сучасна війна – це насамперед війна економік та технологій, цілком справедливо уточнити економічний потенціал держав, які надають Україні військову та фінансову допомогу. У цьому плані найбільш об’єктивним критерієм, що характеризує економічний стан країни, є внутрішній валовий продукт.
Однак у зв’язку з тим, що даний критерій не враховує різницю в цінах на однорідні товари та послуги в різних країнах, складається ситуація, коли ціни в розвинених країнах вищі, аніж у країнах, що розвиваються. Відповідно номінальний ВВП розвинених країн дещо завищений, а номінальний ВВП країн, що розвиваються, дещо занижений. Найбільш об’єктивним показником є внутрішнього валового продукту за паритетом купівельної спроможності (ППС), який враховує різницю у вартості життя різних країнах.
За даними Всесвітнього Банку (ВБ) за результатами 2024 року ВВП за ППС країн, що входять до складу «коаліції охочих» складає $ 38 843, 4 млрд, схожі цифри наведені й у звіті МВФ і становлять $ 38 527,8 млрд.
Додамо також, що ВВП за ППС інших країн, які надають постійну допомогу Україні, складає, відповідно, $ 40 840 млрд за інформацією ВБ та $ 43 354,7 млрд за інформацією МВФ. При цьому внутрішній валовий продукт за паритетом купівельної спроможності країн що фінансують збройну агресію, а саме рф, Китаю, білорусі, Північної Кореї, Ірану та Республіки М’янма складає $ 47 428 млрд (за даним ВБ) і $ 47 363 млрд (за даними МВФ). Звертає на себе увагу те, що левова частина цих коштів припадає на Китай, а саме $ 38 154 млрд, який продовжує заборону на розміщення державних цінних паперів рф у своїх банках. Починаючи з 2022 р. через масштабні санкції США та ЄС, Китай фактично закрив росії доступ до своїх фінансових ринків. Внаслідок цього китайські банки відмовляються від участі в угодах з публічного фінансування російських компаній.
Читайте також: Сила права чи право сили, або Чому в сучасному світі не дотримуються міжнародні норми?
Cлід зазначити, що відповідно до моніторингу, проведеного Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), спостерігається зростання співпраці між Китаєм, росією, Іраном та Північною Кореєю, це об’єднання отримала назву «вісь CRINK (вісь зла)». Зазначені країни здійснюють спільні дії як проти України, так і проти країн Заходу, зокрема США та Європи (Center for strategic international studies csis.org/specialinitiatives/CRINK-Axis)
Таким чином, загальна сума ВВП за ППС країн, які підтримують Україну становить, за даним МВФ $ 81 882,5 млрд, що майже в 1,73 раза більше ніж у країн на боці агресора.
Причини і мотивації залученості країн до війни
За існуючих умов важливого значення набуває рівень мотивації країн, як тих, що підтримують Україну, так і тих, що стоять на боці агресора. Існує ряд основних причин і мотивів, відповідно до яких держави надають підтримку Україні. Умовно, у зв’язку з близькістю підходів, позицій та поглядів ці держави можна об’єднати у наступні групи.
1. Власна безпека. Значна кількість європейських країн на собі відчула що таке російська агресія. Поразка України створює досить ймовірні загрози для всього цивілізованого світу, а не тільки для Європи.
Сьогодні можна довго й емоційно сперечатися про те, чи нападе рф на якусь європейську країну в разі поразки України. Але проблема міжнародної безпеки полягає в тому, якщо існує загроза, необхідно вживати заходів для запобігання їй. У даному випадку європейська безпека спирається на дві складові: по-перше, надати необхідну допомогу Україні; по-друге, вже зараз розпочати масштабну підготовку до відсічі можливому противнику, яка включає формування необхідного спеціального фінансового фонду, розширення виробництва озброєння й пошуки його нових закупівель, мобілізаційна робота – збільшення складу армії та військова підготовка, зведення оборонних споруд і засобів цивільної оборони, створення необхідних резервів продовольства.
Досвід України показав практично всю багатогранність та широту дій з метою організації відсічі ворогові. До всього слід додати міграційні настрої громадян, наслідки їх здійснення та демографічну ситуацію в країні під час підготовки до війни. Навіть у масштабах невеликої за чисельністю населення та території європейської держави, мобілізація коштів на зазначені цілі може досягти десятків, а можливо й сотень мільярдів євро. При цьому необхідно врахувати падіння виробництва в низці галузей економіки, пов’язане з панічними очікуваннями населення, втратами у фінансовому секторі, інфляційними загрозами тощо.
Слід зазначити, що росія – це агресивна імперіалістична країна, яка нападала й, безсумнівно, нападатиме на інші держави, доти матиме фізичну та військову змогу. За підрахунками експертів, виключно в ХХІ столітті рф розпочала десять військових конфліктів: збройний конфлікт у Придністров’ї (1990– 1992 рр); Південно-осетинська війна (1991– 1993 рр.); війна в Абхазії (1992–1993 рр.); перша чеченська війна (1994–1996 рр.); друга чеченська війна (1999–2009 рр.); російсько-грузинська війна (2008 р.); окупація Криму (2014 р.); війна на Донбасі (2014 р.); військова операція в Сирії (2015 р.); повномасштабна війна проти України (2022 р.). Більше того, росіяни неодноразово декларували плани щодо захоплення Польщі, Румунії, Молдови, Чехії та країн Балтії (Чи нападе Росія ще на когось?). Усвідомлюючи подібний розвиток подій ряд країн готовий зазнати до фінансових витрат на надання всебічної допомоги Україні.
2. Збереження світового порядку, що встановився після другої світової війни та спирається на норми міжнародного права, домовленості між країнами, об’єднаннями країн і альянсами. Усвідомлення загрози, яку представляє демократії, свободі, народовладдю, лібералізму авторитарний російський режим, спираючись на історичне минуле рф, що доводить неможливість існування імперії в умовах миру. За цих умов питання репутації країн демократичного світу, з урахуванням їхніх зобов’язань захищати свої цінності та міжнародне право, мають надзвичайно важливий характер.
У зв’язку з цим слід зазначити, що росія не єдина країна, яка несе загрозу цивілізованому світу, а її приклад є предметом для вивчення та наслідування диктаторами інших країн. Наприклад Іран, замість своїх дронів, наданих росії, отримав сучасне військове обладнання, в тому числі технології для створення ядерної зброї. Цілком можливе вторгнення Китаю до Тайваню, яке в разі успіху рф в Україні, матиме досить високу ймовірність. Загроза з боку північної кореї Японії та Південній Кореї стає все більш можливою. Керівництво згаданих диктаторських режимів, як російські вожді, страждаючи імперськими замашками, будуть дуже уважно відслідковувати наслідки для рф, викликані агресією проти України.
Відповідно, приклад України дуже важливий, якщо великі держави зможуть безкарно вдиратися до своїх мирних і демократичних сусідів, це зруйнує заснований на правилах порядок, який зробив світ набагато безпечнішим після закінчення Другої світової війни (Остін назвав 5 причин, чому світ має продовжувати допомагати Україні оборонятися від рф. Голос Америки. 11 жовтня, 2023 р.
3. Економічні інтереси країн носять, як загальний, так і особистий характер. Російська агресія підриває усталений характер глобальних економічних відносин, що склалися в світі після Другої світової війни. Сформовані в останні десятиліття фінансові, енергетичні, промислові та продовольчі ринки, незважаючи на можливі ускладнення, носять стабільний і прогнозований характер та в більшості випадків відповідають вимогам і прагненням держав. Російська агресія ставить під удар сформовані взаємини з метою переділу світу на геополітичному рівні та отримання впливу на світову економічну і фінансову системи. Природно, що руйнація зазначених відносин надає значної шкоди не тільки лідерам світової економіки, а й країнам, що розвиваються.
Яскравим прикладом цього є те, що за даними ООН, українське зерно годувало понад 400 мільйонів людей у всьому світі. Вторгнення росії призвело до порушення цих ланцюгів і більше 70 мільйонів людей сьогодні перебувають на межі голодної смерті. В 2021 році Україна мала друге місце в світовому експорті зерна, поступившись лише США, і посіла друге місце серед експортерів меду.
Але при цьому деякі держави переслідують особисті економічні інтереси. У зв’язку з санкціями та витісненням рф з низки ринків, що стало причиною різкого падіння російських цін, а також можливістю перепродажу росії за завищеними цінами низки товарів, що підпадають під міжнародні обмеження, в тому числі й товари подвійного призначення, визначилися країни, для яких отримання миттєвих вигід вище моральних та репутаційних принципів.
Таким чином, можна припустити, що країни, які отримують найбільші фінансові преференції, глибоко зацікавлені в продовженні війни тривалий час, з одного боку з метою отримання максимальних доходів, з іншого – ослаблення своїх конкурентів і зменшення їх впливу на світову економіку. Більше того, цілком доречно припустити, що низка держав, які зараз мають максимальну вигоду від війни і підштовхнули свого часу рф до нападу на Україну.
Наведені вище цифри з ВВП демонструють значні економічні та військові переваги країн, що підтримують Україну порівняно з рф та її сателітами. Відповідно стратегія путіна полягає в розрахунку на його можливі переваги в терпінні та рішучості. Відсутність рішучості та поступливість з боку західних лідерів не лише стимулюють ворога до наступного кровопролиття, а й загрожують усьому цивілізованому світу.
Насторожує й те, що рф ще не використала весь набір мобілізаційних засобів та способів як у фінансовій сфері, виробництві, пропаганді, так і в питанні призову на військову службу. Відоме з часів Другої світової війни гасло «Все для фронту, все для перемоги!» поки що не знайшло відображення в сучасній російській внутрішній політиці. Разом із тим, у разі виникнення необхідності та реальної загрози імперському режиму, російська тоталітарна влада, яка набула всіх характерних ознак диктатури, піде на будьякі злочинні дії проти населення, аби зберегти свої преференції. У зв’язку з цим те, що творили комуністи в період 1941–1945 років – масові розстріли, ув’язнення та табори, примусові роботи, в тому числі і для дітей, голод тощо, може бути реальною перспективою для сучасної росії. За існуючих реалій дуже важливе принципове ставлення до російської агресії з боку провідних держав та можливість і бажання разом з Україною якнайшвидше покінчити з цим світовим злом.
У наступній публікації автор зробить спробу визначення реальних позицій, мотивів і дій низки провідних держав світу в припиненні агресії росії щодо незалежної України.
Джерело: Юридичний вісник України
