Судова практика
Паперова копія електронного документа не може бути належним доказом недійсності іншого документа з такими самими реквізитами
15 жовтня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 205/1871/23 залишив без задоволення вимоги прокурора про витребування земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
Наголошувала, що державою ніколи не приймалося рішення про відчуження спірної земельної ділянки і вона вибула з державної власності поза її волею. При цьому відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав земельна ділянка згідно з договором оренди землі передана відповідачкою в оренду ДП на 10 років.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено, оскільки прокурором не доведено незаконність вибуття із державної власності спірної земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за відповідачкою, а також не встановлення факту відсутності законних підстав для реєстрації за відповідачкою права власності на цю ділянку.
Апеляційний суд додатково зауважив, що наявність двох наказів під одним номером, але із різними текстами, зокрема про відмову у затвердженні проекту землеустрою іншій особі та затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення відповідачці різних земельних ділянок, які територіально розташовані в різних районах, мають різне цільове призначення, не доводить недійсність якогось із цих документів та незаконність набуття вказаними особами права власності на земельні ділянки.
У касаційній скарзі прокурор зазначала, що суди необґрунтовано презюмували право власності відповідачки за відсутності доказів для цього.
Верховний Суд погодився з цим висновком судів попередніх інстанцій, нагадавши, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 р. у справі № 916/3027/21 зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі.
Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України). Аналогічні процесуальні правила закріплені у ч. 3 ст. 100 ЦПК України та п. 1 ч. 2 ст. 76 ЦПК України.
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу. Наведений висновок є усталеним у судовій практиці (наприклад, його наведено у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 р. у справі № 922/51/20, постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 15 липня 2022 р. у справі № 914/1003/21), і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для того, щоб його змінювати.
Об’єднана палата Касаційного цивільного суду зауважувала, що наказ про передання земельної ділянки у власність, внесений до електронної системи (Електронний документообіг), існує як електронний документ, має юридичну силу оригіналу, якщо він оформлений відповідно до вимог чинного законодавства. Електронний документ, створений із дотриманням вимог законодавства, має таку ж юридичну силу, як і документ на паперовому носії. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Оцінка електронного доказу здійснюється судом на загальних підставах, передбачених ст. 89 ЦПК України (див. постанову Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 р. у справі № 199/9897/22).
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов загалом обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором заявлених позовних вимог.
При цьому Верховний Суд рішення районного суду та постанову апеляційного суду в частині позовних вимог до ДП скасував і ухвалив у цій частині нове судове рішення про закриття провадження у справі.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
