Судова практика
Перебування працівника під вартою в день написання заяви про звільнення за власним бажанням не свідчить про відсутність волевиявлення чи застосування психологічного тиску
8 жовтня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 462/4233/24 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яка написала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням під час перебування під вартою.
Вона звернулася до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, мотивувавши тим, що у заяві про звільнення за власним бажанням, яку вона написала під психологічним тиском невідомої їй особи, не наведено передбачених положеннями ч. 1 ст. 38 КЗпП України підстав для термінового звільнення з роботи.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачка не надала належних і допустимих доказів того, що написана нею заява не відповідала її волевиявленню станом на момент написання та вчинення нею таких дій під тиском інших осіб. Також позивачка після звільнення з-під варти, мала можливість направити роботодавцю заяву про відкликання раніше поданої заяви, чого не зробила.
Читайте також: Судді, призваному на військову службу під час мобілізації, суддівська винагорода в період проходження служби не виплачується
У заперечувала своє волевиявлення щодо написання заяви про звільнення за власним бажанням.
Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу позивачки вказав, що за змістом ст. 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. Праву працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням за умови попередження роботодавця за два тижні відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України кореспондується обов’язок роботодавця оформити відповідним наказом звільнення та виконати обов’язки, визначені ст. 47, 116 КЗпП України.
При цьому сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, навіть якщо відсутні поважні причини, якщо підприємство домовилося з працівником про звільнення «не за згодою сторін», а – за власним бажанням, то датою звільнення може бути будь-який день, зокрема день написання заяви про звільнення.
Подібні за змістом правові висновки викладений Верховним судом у постановах від 10 жовтня 2018 р. у справі № 359/2642/16-ц, від 31 серпня 2022 р. у справі № 369/1906/18, від 14 травня 2024 р. у справі № 754/9102/21, від 13 лютого 2025 р. у справі № 308/14313/19.
У п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз’яснено, що у справах про звільнення за ст. 38 КЗпП України суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст. 38 КЗпП України строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.
У цій справі суди дійшли правильного висновку про те, що посилання позивачки на написання заяви про звільнення за власним бажання під тиском, на увагу не заслуговують, оскільки належними й допустимими доказами не підтверджені, у тому числі зверненням до адміністрації слідчого ізолятора щодо вчинення відносно неї протиправних дій, чи до правоохоронних органів.
Посилання на те, що роботодавець повинен був встановити причини неможливості продовжувати нею роботу, на увагу не заслуговують, оскільки зводяться до неправильного тлумачення позивачкою положень закону. Таких вимог до роботодавця положення ст. 38 КЗпП України не містять.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
