Судова практика
Звільнення особи у зв’язку з конфліктом інтересів є правомірним лише якщо такий конфлікт має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб
15 жовтня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 346/5929/23 задовольнив касаційну скаргу позивача, якого було звільнено з посади на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Директор ліцею звернувся до суду з позовом до управління освіти міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Просив врахувати, якщо його звільняли за преміювання ним своєї дружини за наказом у 2021 р., то з 30 листопада 2021 р. ним було розірвано із нею шлюб, тобто задовго до наказу про його звільнення у 2023 р., і тому такий наказ є незаконним.
Читайте також: Рішення місцевої ради, прийняте в умовах потенційного або реального конфлікту інтересів, є недійсним
Рішенням міськрайонного суду позов задоволено частково з тих мотивів, що оспорений наказ про звільнення позивача не містить конкретно визначеного реального чи потенційного конфлікту інтересів, у зв’язку із наявністю якого його було звільнено. Не визначено у наказі про звільнення і того, що такий конфлікт інтересів дійсно має постійний характер і не припинився на момент звільнення позивача з посади директора. Відсутнє будь-яке обґрунтування того, чому конкретно визначений конфлікт інтересів не може бути врегульований іншими, передбаченими ст. 29 Закону України «Про запобігання корупції» способами, окрім звільнення з посади.
Апеляційний суд рішення міськрайонного суду скасував і ухвалив нове рішення про відмову в позові, встановивши, що роботодавець із дотриманням вимог Закону України «Про запобігання корупції» вжив заходи щодо зовнішнього врегулювання конфлікту інтересів і запропонував позивачеві переведення на наявну посаду заступника директора, однак позивач не надав свою згоду на переведення. Отже, такий крайній захід як звільнення для врегулювання конфлікту інтересів застосований до позивача законно.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що статтею 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов, зокрема трудовий договір може бути розірваний у випадку наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції» (п. 4-1 ст. 41 КЗпП України).
Статтею 29 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено заходи зовнішнього та самостійного врегулювання конфлікту інтересів. Відповідно до ч. 2 ст. 34 цього Закону звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.
Отже, звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи з займаної посади у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється лише в разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, тобто звільнення особи є крайнім способом врегулювання конфлікту інтересів.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 р. у справі № 487/194/17-ц, від 03 грудня 2020 р. у справі № 3354/120/18.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 30 листопада 2021 р. позивачем було розірвано шлюб із дружиною, яка безпосередньо перебувала у його підпорядкування, тобто задовго до наказу про його звільнення у 2023 р.
Указане свідчить про відсутність реального чи потенційного конфлікту інтересів, у зв’язку із наявністю якого позивача було звільнено з роботи на підставі п. 4-1 ст. 41 КЗпП України.
З огляду на вищенаведені положення закону та встановлені фактичні обставини справи, Верховний Суд визнав помилковим висновок апеляційного суду про дотримання роботодавцем вимог чинного законодавства при звільненні позивача, постанову апеляційного суду скасував і залишив у силі рішення міськрайонного суду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
