В світі
Річниця Будапештського меморандуму
Рівно 31 рік тому, 5 грудня 1994 року, Україна підписала Будапештський меморандум і добровільно віддала третій ядерний арсенал у світі в обмін на фейкові гарантії безпеки.
Будапештський меморандум підписали президенти США Білл Клінтон, росії Борис Єльцин, України Леонід Кучма та прем’єр-міністр Великої Британії Джон Мейджор. Ці країни мали гарантувати Україні повну безпеку, а також брали на себе наступні зобов’язання: поважати незалежність, суверенітет та теперішні кордони України, утримуватися від загрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, утримуватись від економічного тиску, що може порушити суверенітет України, домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою акту агресії чи об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї, не застосовувати ядерну зброю як проти України, так і проти інших держав-учасниць Договору, проводити консультації у разі виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання стосовно цих зобов’язань.
Читайте також: Росія – шлях від небуття до імперії. Історичні факти, особистості, політика та засоби ії реалізації
Ядерний потенціал України нараховував: 176 міжконтинентальних балістичних ракет, 130 рідкопаливних СС-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних СС-24 (по десять боєголовок кожна) в шахтних пускових установках, стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160 (від 30 до 43), ядерні боєзаряди стратегічної зброї (від 1514 до 2156), тактичні ядерні боєзаряди (від 2800 до 4200). І як показав час, ніяких реальних гарантій безпеки фактично не було зафіксовано.
Будапешт має стати фатальним прикладом, який ми не маємо повторити зараз. Мирний договір зараз має бути підкріплений чітко прописаними військовими гарантіями безпеки від США та союзників у Європі. І цей документ повинен нести юридичну силу, тому повинен бути ратифікований парламентами всіх країн – гарантів. Інакше, нас просто знову обдурять, і нове вторгнення рф – це питання часу
Читайте також: Сила права чи право сили, або Чому в сучасному світі не дотримуються міжнародні норми?
Джерело: Юридичний вісник України
