Судова практика
Інформація про можливі правопорушення посадовців у колективному зверненні до державних органів не є поширенням недостовірної інформації про них
26 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 332/2759/23 залишив без задоволення касаційні скарги осіб у справі про захист честі, гідності та ділової репутації.
Посадові особи Держпродспоживслужби в Запорізькій області позивалися до ГО, двох підприємств та асоціації, заявляли, що на вебсайті ГО було опубліковано статтю та матеріали, у яких зазначено, що вони нібито вимагали хабарі за видачу дозвільних документів для експорту продукції.
Наполягали, що у публікаціях було поширено твердження про їх корупційну діяльність, зокрема фотографію одного з них із написом «Хабарник». Стверджували, що інформація є неправдивою, оскільки немає судових рішень, які доводять їхню винуватість у корупції або одержанні неправомірної вигоди.
Читайте також: Розмір основного покарання у виді штрафу не може бути меншим за розмір отриманої засудженим неправомірної вигоди
Суд першої інстанції позов задовольнив частково, визнав поширену на сайті ГО інформацію та поширену у заяві, направленій підприємствами до ГО та державних органів, недостовірною та такою, що порушує честь, гідність і ділову репутацію позивачів, зобов’язав спростувати ці відомості шляхом публікації інформації про рішення суду та повного тексту його резолютивної частини, а також розмістити фото позивача без образливого напису.
Суд зазначив, що поширені твердження є фактичними, стверджувальними та містять звинувачення у кримінальному правопорушенні, яке щодо позивачів не доведено, а кримінальне провадження не стосується їх особисто. Інформація має негативний характер і принижує їхню честь і репутацію. Водночас суд відмовив у зобов’язанні юридичних осіб відкликати заяву, пославшись на гарантію права на звернення, передбачену ст. 40 Конституції України.
Апеляційний суд рішення скасував, ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив, вказавши, зокрема, те, що інформація, викладена у колективному зверненні відповідачів, не може вважатися недостовірною, оскільки вона підлягає перевірці у встановленому законом порядку в межах кримінального провадження, відкритого на підставі наведених у зверненні обставин.
Крім того, позивачі не довели, які саме їх права порушено, не підтвердили зловмисного наміру відповідачів чи завдання шкоди їх немайновим благам, а також не подали належних доказів недостовірності інформації.
Верховний суд, розглянувши касаційні скарги позивачів, погодився з висновками апеляційного суду з огляду на те, що межа допустимої критики щодо публічної особи значно ширша, ніж щодо пересічного громадянина.
Публічні особи відкриті для посиленої уваги суспільства та повинні виявляти більшу терпимість до критики, сатири й провокацій. Поширення інформації, яку позивачі вважають недостовірною та такою, що принижує їх честь, гідність і ділову репутацію, у публікації на сайті ГО та одночасне направлення колективного звернення до правоохоронних та контролюючих органів з метою перевірки можливих корупційних правопорушень саме по собі не є підставою для її спростування. Апеляційний суд встановив, що ГО та інші заявники, припускаючи можливий склад злочину в діях позивачів, звернулися до компетентних органів із проханням перевірити ці відомості. Копії звернення були направлені також до вищих державних інституцій.
Відповідно до ст. 40 Конституції України та ст. 1 Закону «Про звернення громадян» кожен має право звертатися до органів влади з заявами чи скаргами, а ці органи зобов’язані їх розглядати та реагувати. Звернення особи до компетентного органу з інформацією, яка згодом не підтвердилася, саме по собі не є поширенням недостовірної інформації, а є реалізацією конституційного права на звернення, передбаченого ст. 40 Конституції України.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
