Власник земельної ділянки, межі якої накладаються на сусідню ділянку, може захистити своє право шляхом усунення перешкод у користуванні ділянкою, а не скасування реєстрації сусідньої

26 листопада 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 185/6481/24 відмовив у задоволенні касаційної скарги власника земельної ділянки, який звернувся з позовом до власника сусідньої ділянки, треті особи: сільська рада, державна нотаріальна контора, державний реєстратор, – про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

На обґрунтування заявлених вимог зазначав, що він успадкував після смерті батька земельну ділянку, а відповідач успадкував житловий будинок по сусідству та звернувся до суду з позовом до нього про скасування рішень сільської ради щодо відведення земельної ділянки його батьку та скасування запису про його право власності, мотивуючи тим, що частину спадкового домоволодіння (зокрема елементи огорожі) розташовано на цій ділянці. Позивач зазначав, що через реєстрацію права власності на житловий будинок та видачу відповідачу свідоцтва про спадщину, оспорюється його право на успадковану ним земельну ділянку.

Читайте також: Не вимагається довідка ДМС на підтвердження особи та громадянства для участі в земельних торгах щодо продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що під час здійснення державної реєстрації права власності на житловий будинок державним реєстратором були порушені вимоги ч. 3 ст. 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Однак фактично між сторонами існує спір щодо меж земельних ділянок, тому скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності не відновить порушеного права позивача.

Позивач обрав спосіб захисту права, який не відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту його прав.

Читайте також: З кількох претендентів на отримання земельної ділянки безоплатно першочергове право має той, на підставі чийого проекту землеустрою було сформовано ділянку, а не той, що перший подав заяву про надання дозволу на розроблення проекту

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу позивача, зазначив, що скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок за спадкодавцем відповідача та за ним самим не приведе до захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача. Між сторонами фактично існує спір щодо меж сусідніх земельних ділянок, зокрема в частині площі їх накладення.

Встановивши, що позивач не пред`являє жодних вимог щодо оспорювання права власності на житловий будинок, не входить до кола спадкоємців, яким могли б належати права на зазначене нерухоме майно, не є його користувачем, не оспорює факту належності такого майна померлому, а лише посилається на неправомірність дій відповідача, який, набувши у власність нерухоме майно, має намір оформити право на земельну ділянку, на якій воно розташоване, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що скасування державної реєстрації права власності на зазначений житловий будинок за спадкодавцем відповідача та за ним самим не призведе до захисту порушених, невизнаних чи оспорених прав позивача.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (п.123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 р. у справі № 914/2350/18.

У цій справі жодна із сторін не оспорює наявність в іншої права на відповідні об’єкти як такі. Водночас земельна ділянка, якою користується відповідач, не сформована та не виділена у власність у встановленому законом порядку, отже належним способом захисту прав позивача на належну йому на праві власності земельну ділянку є усунення перешкод у користуванні нею в разі виникнення таких перешкод.

Підготував Леонід Лазебний

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути