Положення чинного ЦК України не застосовуються до правочинів, учинених до набрання ним чинності, зокрема й щодо нікчемності

12 листопада 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 523/16628/23  задовольнив касаційну скаргу спадкоємця у справі про визнання незаконною відмови у вчинені нотаріальної дії.

Особа звернулася до суду із позовом про визнання незаконною відмови приватного нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частини квартири.

Постанову про відмову нотаріус мотивував тим, що при відкритті спадкової справи нотаріусу надано документ, що підтверджує право власності спадкодавця на квартиру, а саме договір купівлі-продажу нерухомого квартири, виданий Одеською універсальною біржею 20 травня 1998 р., зареєстрований Одеський міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 22 червня 1998 р. Згідно із Законом України «Про товарні біржі» (в редакції від 16 лютого 1993 р.) біржові операції дозволяється здійснювати тільки членами біржі або брокерами. Договір було укладено зі сторони покупців фізичною особою від імені неповнолітньої особи.

Читайте також: Заповіт, посвідчений секретарем сільської ради, не можна кваліфікувати як нікчемний з підстав відсутності рішення сільради про покладання на секретаря вчинення нотаріальних дій

При прийнятті постанови нотаріус керувалася статтями 46, 49, 50 Закону України «Про нотаріат», статтями 220, 334 ЦК України, статтями 15, 16 Закону України «Про товарні біржі» в редакції від 16 лютого 1993 р.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив, мотивуючи рішення тим, що наданий позивачем договір купівлі-продажу не міг бути прийнятий нотаріусом як правовстановлюючий.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу позивача вказав, що правочин за своїм змістом та формою має відповідати вимогам законодавства, чинного на момент його укладення.

У цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР 1963 р. Суди не звернули уваги на те, що договір купівлі-продажу, укладений у 1998 р., його учасниками не оспорювався і недійсним в судовому порядку не визнавався.

Читайте також: Несвоєчасна реєстрація посвідченого заповіту в Спадковому реєстрі не зумовлює його нікчемність та не є підставою для визнання заповіту недійсним

Крім того, суди не врахували наявність рішення суду в іншій справі, яким визначено частки у праві спільної власності за чотирма особами – по 1/4 частці спірної квартири за кожним.

Також поза увагою залишилося те, що нотаріус у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії керувався, в тому числі, положеннями ЦК України, які не можуть бути застосовані до правочину чи договору, який вчинявся під час чинності ЦК УРСР 1963 р. За таких обставин суди дійшли помилкових висновків про правомірність відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав невідповідності правовстановлюючого документа вимогам законодавства.

За ЦК УРСР 1963 р. не існувало конструкції нікчемного правочину — угода могла бути визнана недійсною виключно за рішенням суду.

Відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії на підставі невідповідності правовстановлюючого документа укладеного під час дії ЦК УРСР 1963 р., вимогам сучасного законодавства є неправомірною

Отже, Верховний Суд рішення судів скасував, ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив, визнав незаконною відмову приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути