Чоловік, який вважає себе біологічним батьком дитини, має право на позов про визнання батьківства незалежно від запису в Книзі реєстрації народжень або заяв іншої особи

26 листопада 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 694/2322/22 задовольнив касаційну скаргу чоловіка, який доказував своє батьківство.

Чоловік позивався до жінки  про встановлення батьківства та виключення з актового запису про народження відомостей про іншого батька. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, мотивуючи своє рішення тим, що неодноразово призначена у справі експертиза не була проведена, оскільки відповідачка з малолітнім сином не з’являлися до експертної установи для відбору біологічних зразків.

Апеляційний суд відмовив у призначенні молекулярно-генетичної експертизи, зазначивши, що справа перебуває в апеляції з липня 2024 р., попередні експертизи не було проведено через неявку відповідачки з дитиною, а позивач не забезпечив повідомлення відповідачки. Суд підкреслив, що при призначенні експертизи за клопотанням однієї сторони саме вона зобов’язана вживати належні заходи для її проведення.

Читайте також: Факт батьківства зниклої безвісти особи не підлягає встановленню в порядку окремого провадження за відсутності рішення про визнання її померлою

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначивши, що отримана під час судового розгляду справи інформація не дає можливості встановити фактичне місце проживання / перебування відповідачки та дитини, а відправлення кореспонденції на адресу, вказану позивачем, повертається до суду в переважній більшості з відміткою «за відсутністю адресата за вказаною адресою», що свідчить про те, що відповідачка не володіє інформацією про розгляд цієї справи, а також про постановлені ухвали про призначення експертизи, а отже відсутні підстави для застосування положень ст.109 ЦПК України з огляду на відсутність факту ухилення відповідачки від проведення експертизи.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу позивача, вказав, що за загальним правилом збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, однак процесуальний закон передбачає винятки із цього правила, зокрема, суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Читайте також: Необізнаність особи щодо її батьківства свідчить про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини (ч. 3 ст. 128 СК України).

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2024 р. у справі № 639/2026/17 вказано, що позбавлення чоловіка, який вважає себе біологічним батьком, ініціювати позов про визнання батьківства суперечить принципу розумності та справедливості.

Оскільки саме на суд покладено обов’язок повідомити учасників справи про розгляд справи та призначення судом експертизи, тому суд з урахуванням наявної у його розпорядженні інформації, у тому числі наданої позивачем, а також отриманої додатково, має вжити заходів до повідомлення відповідачів про судовий розгляд справи та про призначення експертизи у разі постановлення відповідної ухвали.

Ухилення матері від генетичної експертизи розцінюється як спроба приховати істину.

Отже, Верховний Суд постанову та ухвалу апеляційного суду скасував, а справу передав на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 20 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути