У спорах про виселення зі службового житла, де зареєстрована та проживає неповнолітня дитина, цю дитину має бути залучено до участі у справі як відповідача, а не як третю особу

26 листопада 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 711/5752/24 задовольнив касаційну скаргу подружжя, яке відмовилося виселятися зі службового житла.

Університет звернувся до суду із позовом до подружжя, треті особи: двоє їхніх дітей, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення. У позові зазначав,  що спірна квартира є його власністю, на підставі ордеру від 26 січня 2016 р. вона була надана у користування чоловіку та дружині як службове житло. Окрім відповідачів у спірній квартирі зареєстровані їхні неповнолітні діти, дозвіл на реєстрацію яких власник службового житла не надавав.

Читайте також: Звернення військовозобов’язаного про влаштування його неповнолітньої дитини на час мобілізації за 10 днів до відправки у військо свідчать про його намір уникнути мобілізації

31 серпня 2019 р. строк дії контрактів з відповідачами закінчився і їх було звільнено. Оскільки спірне житло необхідно для проживання інших працівників закладу, відповідачам було направлено вимогу про виселення у місячний термін зі службового житла разом з усіма особами, які у ньому проживають. У відповідь відповідачі повідомили про необґрунтованість такої вимоги та намір продовжувати користуватися службовим житлом.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково, виселив відповідачів із службового житла, зауваживши, зокрема, про те, що право дітей на користування житлом за загальним правилом не є самостійним і походить від права на житло їхніх батьків.

Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції, виклав мотивувальну частини в редакції своєї постанови.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу відповідачів, зауважив, що суди встановили, що у спірній квартирі зареєстрована неповнолітня дочка відповідачів. Виселення батьків порушує, зокрема, права та інтереси дитини. Дитину було залучено до участі у справі як третю особу, проте права, визначені ЦПК України для третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, і відповідача є різними за своїми правовим значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші, ніж права третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Читайте також: Сам по собі факт неповноліття потерпілої не може бути достатньою підставою для кваліфікації дій засудженого як зґвалтування неповнолітньої особи

Відповідач – це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами (ст.ст. 48-49 ЦПК).

Заяв чи клопотань про залучення неповнолітньої дитини відповідачем позивач не заявляв, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Встановивши неналежний склад учасників справи, суд не вирішує позов по суті.

Отже, Верховний Суд  рішення судів скасував, ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 20 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути