Що таке є дипломатичне диво

Українці вірять у надію, яку їм створює президент Зеленський. Більше двох третин з опитаних йому беззаперечно довіряють і критично ставляться до нього лише третина. І хоча дипломатом він ніколи не був, однак багато людей чомусь повірили в диво його дипломатії.

І ще чомусь вірять у фактор Трампа, його політичний феномен. Дипломатія «ділових людей» продовжується на фоні посилення ескалації війни в умовах сезону шаленого холоду. При цьому ми спостерігаємо залишки путінського глузду, адже раціоналізмом це назвати складно. Склад делегації перемовників демонструє, що в ній беруть участь переважно представники військової розвідки. Відсутність джерел інформації про хід дискусій також є ознакою серйозного дипломатичного процесу. Путін чомусь вважає, що вже пішов на великий компроміс у переговорному процесі. Вторгнення 2022 року мало на меті встановлення контролю над усією Україною, тоді як сьогодні мова йде про контроль над третиною Донецької області.

Читайте також: Сила права чи право сили, або Чому в сучасному світі не дотримуються міжнародні норми?

Зважаючи на темпи просування російської армії, йдеться не про компроміс, а про вимушене прийняття Кремлем реальності. А як інакше можна зрозуміти ідеї вільної економічної демілітаризованої зони: у цьому разі війська відводяться не лише Україною, а й росією, тобто йдеться про взаємну поступку. Хоча рішення про зупинення війни, як і раніше, залежить від однієї людини. І вона, ця людина, починає розуміти ситуація з бюджетом. З усіх можливих форм тиску американці обрали економічну, і, судячи з показників бюджету рф, вона вже дає результат. Саме тому Путіну потрібно якнайшвидше завершувати війну. Цим пояснюється ставлення з його боку до нинішнього етапу переговорів, і водночас масовані удари по українській енергетиці, які, на його думку, мають прискорити капітуляцію України та завершення війни на його умовах.

Він продовжує безжально бити по всіх енергооб’єктах українців, транспортній, комунальній та іншій цивільній інфраструктурі. Про те міркування про швидкий мир як наслідок дипломатичних перемовин сприймаються у суспільстві як дипломатичне диво, а не як дипломатичне дно.

Про те давайте міркувати реально. Переговори не пом’якшили ситуацію. Тиждень енергетичного перемир’я пройшов як один день. Постає питання: про що і як велися перемовини в Маямі й Абу-Дабі за зачиненими дверима. Росіяни швидко мобілізували нового союзника: морози, критичні холоди, снігопади, ожеледицю, аварії на високовольтних лініях, теплових трасах. Усі це призвело до глобального збою в роботі енергосистеми України наприкінці січня. У великих містах були застосовані екстрені відключення електроенергії.

Тому не дивно, що президент Зеленський змушений був визнати провал переговорного процесу. Краще пізно, ніж ніколи. На перемовинах росія не обговорює жодних інших питань, окрім територіальних поступок: Україна має покинути Донбас. І баста. Що характерно, американська делегація від імені Трампа теж наполягає на цьому. На кожне українське «ні» або «подумаємо» росіяне відповідають тисячами дронів, сотнями КАБІВ та ракет, намаганням продавити Україну в біг Дніпра, Запоріжжя і Харкова.

Читайте також: Марина ЛЕГЕНЬКА: Ми вміємо вирішувати конфлікти мирним шляхом

Українські переговорники на чолі з новим керівником ОП кинули усі зусилля на прискорену дипломатію, беручи на щит феномен Трампа. При цьому президент Зеленський несподівано заявив, що вирішення територіальних питань у процесі мирного врегулювання неможливе на рівні технічних груп. В інтерв’ю чеському радіо він оголосив про те, що не проти поставити крапку у війні й зустрітися з «главою росії» Путіним. Це прозвучало наступним чином: лише лідери держав — України і росії — можуть вирішити територіальне питання, а саме: «Ми повинні мати можливість, у тому чи іншому форматі, мати контакт з рф, з лідером росії. Без такого формату… наші команди не зможуть домовитися щодо територіальних питань». Звичайно, за участі США — і, як він додав, «ми б хотіли також у присутності Європи, тому що частиною гарантій нашої безпеки є членство в ЄС, а також присутність Коаліція охочих». А де відбудеться така зустріч це вже не дипломатичне, а безпекове питання. З москви, наприклад, можна і не знайти дорогу до дому. І з Києва теж. Можливо безпечно десь у Куп’янську чи Бахмуті, а бо по дорозі до Бєлгорода. Ось так. Від чого пішли, до того ж і повернулися.

Підготував Віктор Ковальський

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути