В Україні
А завтра буде війна…Чи міг тоді хтось у це повірити?
А завтра буде війна і вибухи на світанні… Ці слова стали символічними. Але з вікон ми почули нові звуки, і зрозуміли що вона справді почалась. Це були відгуки терактів у Львові, Миколаєві, на Дніпропетровщині, що стали новою «спецоперацією» в середині українських міст. Початком терору проти правоохоронних органів, бажанням москви викликати невдоволення силовими структурами, державою загалом.
Бо до поліції мовляють ставляться не добре, без особливого співчуття. Підтвердженням є і Черкаський розстріл поліціянтів. І як що таких настроїв серед українців не буде, то такі настрої будуть сіятися терористичними подіями. Як бачимо, вбивство Іріни Фаріон та Андрія Парубія стало лише початком терористичної хвилі. Тобто почалися активні спецоперації в тилу, проти силовиків. Сценарій цих заходів досить схожий. Такими є заплановані заходи протидії українській владі. План полягає у сіянні страху серед простих людей, адже що вже казати про нас, якщо проти поліціянтів відбуваються терористичні атаки. Гарантій безпе-ки держава не може надати нікому, навіть своїм безпосереднім захисникам. Отже, висновок доволі простий — потрібна капітуляція перед могутнім завойовником і ніщо інше не спасе. Незважаючи на провал бліцкригу, путін переводить війну у звичний для російських спецорганів спосіб — поширює терористичні удари проти правоохоронців. Колись, в росії було завдано чимало ударів проти мирних росіян під час чеченської війни. Тепер сценарій таких ударів перенесений в Україну. Хоча за ці роки, роки війни ми втратили багато сил і людей. Внаслідок повномасштабної війни загинули сотні діячів культури і працівники медіа. В нас зруйновано та пошкоджено більше ніж півтори тисячі пам’яток культурної спадщини та більше двох тисяч об’єкти культурної інфраструктури, з яких 507 — повністю знищено. росія викрала в нас тисячі музейних предметів, а понад 1,7 млн предметів залишаються на тимчасово окупованих територіях під загрозою знищення. Мінкульт підрахував, що сума прямих збитків українській культурі становить близько $4,2 млрд, а загальні втрати сектору культури, враховуючи недоотримані доходи, перевищують більше трьох десятків мільярдів доларів.
Так, від початку повномасштабного вторгнення задокументовано майже 70 тис. фактів воєнних злочинів, вчинених військовими рф на території лише Донецького регіону. Тут за офіційними даними внаслідок агресії загинули майже п’ять тисяч цивільних осіб, ще дев’ять тисяч мирних мешканців дістали поранення. Зазначимо, що ці цифри не остаточні, без врахування жертв у Маріуполі, Волновасі та інших містах, які нині окуповані росіянами. Прикрасою Харкова стали антидронові сітки, що спасають людей і техніку від цієї напасти.
За чотири роки війни росіяни вбили тут більше двох тисяч мирних людей і серед загиблих 111 дітей повідомляє Харківська обласна прокуратура. Армія рф вбила майже 800 мешканців Дніпропетровщини. Водночас Дніпропетровщина прихистила майже півмільйона переселенців. В Києві від початку повномасштабного вторгнення росії через обстріли пошкоджені практично три тисячі житлових багатоквартирних будинків. Тут також зафіксовано сотні пошкоджень об’єктів культурної спадщини. Хоча керівництво росії і заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення. Секрет стійкості українців полягає не лише у ненависті до росіян. Ні. Головна причина – бажання свободи і незалежності від північного сусіда. Мирне місто Одеса підрахувало свої втрати за ці чотири роки війни. Російські війська здійснили близько двох сотень атак по Одесі. Внаслідок ворожих атак загинули півтори сотні мирних одеситів, серед них — не менше десятка дітей. Але ще 635 людей дістали поранення різного ступеня тяжкості, з них 32 — діти. І це не просто суха статистика обстрілів. Ми її спостерігаємо і відчуваємо усі ці втрати по Запоріжжю, Херсону, Миколаєву, Львову по інших наших містах і селах. Це зламані долі, зруйновані сім’ї та біль, який назавжди залишиться з кожним із нас. За чотири роки війни ми не очерствіли. Ми зосередились на нашій пам’яті, рішучості, скорботі. З тим і будемо жити і виборювати наше майбутнє, нашу волю.
Віктор Ковальський
Джерело: Юридичний вісник України
